Лікбєз для послідовників Сєні

Ми вже писали про те що газети Арсєнія більше схожі на циркові програмки, ніж на рупор серйозної політичної сили…

Сьогодні потрапила до рук агітаційна газета «Свободи» і я, першим ділом, подивився… ні, не заголовки, а саме, на зворотню інформацію про газету. І ось що я побачив в нижньому правому куті останньої сторінки:

 

 

 

Ось так має виглядати зворотня інформація про газету, якщо Арсєній про це не знає. Активісти Сєні розповідали, що, мовляв, газета друкується в різних місцях, тому на них немає вихідної інформації, але ця локшина розрахована виключно на лохів.

Цікаво, чому на «фронт змін», інші політичні партії ще не подали до суду за це? Це ж така можливість пропіаритись за рахунок Сєні! Мабуть, насправді, не все так чисто і в інших…

ЗИ  Буду намагатись і далі продовжувати моніторити партійні засоби масової інформації на предмет дотримання законодавства. Бо патякати про зміни в суспільстві — це одне, а банально роздрукувати газету, щось, далеко не в усіх виходить без порушення закона.


Нова символіка БЮТ

Після того, як ЮВТ, в прямому ефірі, облажалась з диктатурою себе, країні залишилось тільки чекати на витівки фотожаберів…  Знайшов в інтернеті новий варіант символіки БЮТ — вийшло оригінальненько.

А після того, як ЮВТ заткнула рота генералам, заборонивши своєю постановою їх «публічні виступи і заяви, що дискредитують діяльність уряду та викривляють дійсний стан справ у Збройних силах«, така символіка, справді, може відображати реальний стан речей.


 

http://narodna.pravda.com.ua/politics/4ac0aa9044a53/


Исповедь БЮТовца: C ПАРТИЕЙ «Батьківщина» У НАРОДА БУДУЩЕГО НЕТ

Городская фракция БЮТ развалена воровскими процессами земельных участков и тотальными взятками. Один из трех оставшихся нардепов в областной фракции, Олег Кудактин, обобрал в КС «Добрі гроші», за которые и купил областное депутатское кресло, ведь в БЮТ все покупается и продается.

Сорвали меня 21.09.09. с работы деляги с областного штаба «батькивщины», приходи мол, будем работать. Раньше я, член партии с 2005 года, изредка приходил в партию рассказать кому-нибудь, что я, исключительно за свой счет, делаю для партии. Меня хлопали по плечу, говорили молодец и отправляли трудиться дальше. За свой счет я ездил блокировать центризбирком, когда партийные корытники были обеспечены питанием и хорошими суточными, кроме зарплаты. Те же корытники получили прекрасные премии, за счет доверия народа на выборах.

Давайте с народом разбираться, кому мы доверяли и собираемся доверять наше будущее. Уволившись, я по вызову на маршрутке приехал в новые, с иголочки, областной и городской штабы. Собирали по звонкам всех, кого планировали задействовать в предвыборной кампании.

Пришел, а там, мама милая, на обширной стоянке стоят лексусы, джипы самых престижных марок, и это на фоне голодающей трудовой Украины. Дальше-больше. С машин начали выходить цвет криминалитета города и области, а также юнцы и девчушки, детишки БЮТовских лидеров, превративших партию в воровские семейные подряды. Справедливости ради скажу, что насчитал аж двух женщин с лицами, изможденными от недоеданием и тотальной нищетой. Я их узнал, они стояли у истотоков создания областного штаба партии. Они меня тоже узнали и начали шептать о страшных процессах воровства и засилья бандитов в городской и областной фракциях. Возникло устойчивое ощущение пира БЮТ во время чумы в Украине.

Зашли в просторный, весь в фотографиях лидера, конференц-зал. Прибывший на лексусе нардеп Савченко объявил нам наших пастухов, сплошной криминалитет, торжественно объявив, партийный предвыборный колхоз 2009 создан, а вы, неназванные, будете колхозной ботвой, которая нам принесет победу, а с ней, новые лексусы, земельные участки, базы отдыхов и заводы.

22.09.09 нардеп Костенко, с барского плеча, в 17-00 всех нас посадил в автобус и повез к себе в «Селену», комплекс за Черкассами, на берегу Днепра для наших главных всеукраинских правителей. Приехав увидели мордастую охрану по периметру, теннисные корты и все остальные навороты. Прекрасный вид с берега Днепра, пришвартованные катера, прохаживающиеся чинно слуги народа с детишками, усилило ощущение пира слуг народа во время всенародной чумы. Туда последним приплывал на яхте с бешеной охраной Червонец, пьяный, как свинья. Еще не пришвартовавшись кричал охране на берегу, пацаны идите вброд, бухать будем.

Но не о нем речь. Привезли, как баранов, привели в фуршетный зал, приходит Костенко, мол жрите сегодня на шару, но губу не раскатывайте, придется отрабатывать угощеньице-то. Народ ломонулся, как с голодного края, перепились все, в том числе девочки и женщины, которые и начали приставать к нардепу с нескромными сексуальными предложениями. Ему это нравилось. Я стоял и ошалело смотрел, не притронувшись ни к чему. Меня подталкивали к корыту, а я был в шоке от увиденного. Так и простоял до конца попойки. Костенко тоже нажрался, смотрю и городская мафия подтянулась. С Киева смотрящие прибыли с центрального штаба, тоже на шару присели.

Утром сбежались и втихую начали бегать, шушукаться, портфели делить. Никто ничего не делает. Я сижу в кабинете, где посадили, как барана, 21.09.09., никто ничего не говорит. Когда поделили портфели, бывший начальник ГАИ Бережной, не пребывавший ни дня в партии, говорит мне усовестившись, а ты пойди узнай, почему тебя не вызывают. Я говорю, не звали не пойду. Ну тогда позвони тому, кто тебя сюда притащил, сорвав с работы, ведь ты из-за них потерял все средства к существованию.

Звоню, он говорит, я сейчас не в Черкассах, подойди к Андрею, он мол тебе скажет, что делать. Подошел, а Андрей говорит с удивлением, мол никаких указаний не поступало и смотрит, как на придурка, попавшего в благородное семейство БЮТ. Возвратился в кабинет, звоню «благодетелю», он говорит, дай трубку Саше. Саша ему шепчет, косясь на меня, все переигралось, ему передо мной стыдно, мол не телефонный разговор.

Вообщем, я встал, пожелал всем удачи, и ушел. Так вот, дорогие форумчане, я уверен, что такая же гадость твориться в партии сверху до низу, как и во многих других подобных партиях, слуг народа. Отсюда вопрос, кто наш следующий президент и куда он нас приведет с такими партиями, как «батькивщина». Куда заведет народы украины партийная криминальная босота?

А посему, прошу официально распространить мою статью, с надлежащей правкой, во всех доступных средствах массовой информации. Пока мы будем молчать, или одобрять, нас все будуть считать электоратным быдлом, доведя до голодомора.

 

http://forum.glavred.info/viewtopic.php?t=10027&postdays=0&postorder=asc&start=0&sid=a52eb34f8ed21634f4128027264dd897


Евріка!!! Знайдено механізм усунення від влади бидлоеліти!

Ось сиджу, читаю новину на сайті «Народний оглядач»: «Демонтаж лохотрону — майже третина виборців принципово не мають наміру брати участі у виборах президента цієї республіки і кількість таких неухильно зростає. Про це з посиланням на останні дані закритої соціології штабів двох основних претендентів на президентський пост – Юлії Тимошенко і Віктора Януковича – пише сьогодні газета «Левый берег» у статті під заголовком «Балога і Медведчук – технічні кандидати Тимошенко, Ющенко – Януковича».» http://www.sd.org.ua/news.php?id=17387

І уявив я, таку собі, «утопію», як всі громадяни прийшли й проголосували «проти всіх», а потім:»… Стоп… А чому це «утопія?»:)))

Справді, що буде, якщо більше 50% громадян проголосує за «проти всіх»? А що буде, якщо «проти всіх» набере менше 50%, але, все одно,по результатам виборів опиниться на першому, другому місці ? Дуже цікава колізія виходить, чи не так?

У цьому випадку, я так розумію, всі ці «гондураси», мали б познімати свої кандидатури і більше не брати участи в виборах…

На жаль, на всі ці питання, «Закон про вибори Президента «, відповідей не дає! Ті хто писав його, навіть не уявляли собі такої ситуації!

А, як на мене, це абсолютно легітимний, геніальний за своєю простотою спосіб усунення від президентського крісла всієї цієї «бидлоеліти»! Народ  має показати їм їхнє спражнє місце!


Тобто, в законі про вибори Президента, потрібно прописати цю ситуацію, щоб всі ці покидьки знали, що їх, у будь який момент, можуть «прокатити», і дуже не розслаблялись.

Зрозуміло, ці «бидлодепутати» не будуть вносити правки проти своїх «вождів»: у них вже все розписано. Але галасу наробити ми, все одно, можемо!:)))

Тому дуже цікаво, що тут можуть сказати люди, політика для яких є фаховою справою: «Що говорить дух закону, якщо в ньому немає жодної букви з цього приводу?»

ЗИ. На наступних виборах до Верховної Ради, обома руками  голосуватиму за партію, яка піде з гаслами про внесення цих змін до закону!!!



Трохи про природу людської жорстокості

Так само, шимпанзе вбивають й представників іншого племені, котрі проникають на їхню территорію. Дослідники зафіксували на відео, як група самців, за 10 хвилин забила до смерті невдаху з іншого племені, який намагався втекти від них, але під ним зламалась гілка й він впав на землю, прямо в лапи «загону». Шимпанзе перегризли йому горло, а потім вирвали геніталії та з’їли їх…

Треба нагадати, що щось подібне практикували американські індіанці аж до 18-19ст.: вони з’їдали серце храброго воїна, ноги швидкого бігуна, руки влучного стрільця.  Папуаси Нової Гвінеї й до сьогодні практикують подібні ритуальні війни між племенами. Неможна не згадати й випадки, коли моджахеди в Афганістані та Чечні відрізали вуха, носи, геніталії полоненим солдатам…

Як стверджують дослідники з того фільму, людська жорстокість, зокрема на війні, насправді має глибокі еволюційні причини і не є «надбанням» цивілізації — то є сама природа людини.  Дуже цікаво було б докопатись до справжніх причин подібної поведінки.

 

Назва фільму:  Тёмная сторона шимпанзе

 


 

Національний лідер України. Хто він?

Отже сталось те, що мало статись – Президент наклав вето на закон «Про вибори Президента України», створений ПРіБЮТом. Депутати з самого початку знали про це, тому прорахували все на ход вперед і запланували ще одну позачергову сесію, спеціально для подолання цього вето! Так само, зрозуміло, що Президент не підпише цей закон й після подолання вето!

Але дивує поведінка «патріотичних» сил України! Чому вони не прорахували, як ПРіБЮТ, цю позачергову сесію? Де відкриті листи до В. Литвина, з заявами, про його персональну відповідальність за майбутні фальсифікації, у разі підписання цього закону? Де збурення громадської думки? Де прес-конференції? Де заклики до народу про захист своїх виборчіх прав, та про блокування Верховної Ради? Де заклики про недопущення депутатів до сесійної зали? Народ має право на спротив!!!

Де заклики до мітингів? Де заклики блокувати друкарню «Голосу України» у разі підписання закону Литвином? Де заклики до працівників друкарні про страйк? Де звернення до міністра внутрішніх справ про недопустимість застосування сили щодо власного народу? Де, в кінці кінців, звернення Президента України, коли воно так потрібне?

Де все це???!!!Чому всі йдуть, як загіпнотизовані кролики, в пащу удаву? Чому мовчять «польові командири Майдану»? Чому головний «фронтовик змін» десь в глибокому тилу, в криївці, знервовано гризе нігті? Бо, виявляється, надрукувати, за «чорний нал», газетку з красивими гаслами, але без жодних зворотніх реквізитів (що автоматично перетворює її у циркову програмку) – це одне, а закликати народ до спротиву, та очолити громадянський рух до справжніх змін – це зовсім інше! Де професійні патріоти України Кириленко, Тягнибок, Івченко, інші? Чому до сих пір мовчять вони?

Отже, можна констатувати факт: справжня політика, з її зверненнями до народу, мітингами, та іншими, притаманними їй, засобами, сьогодні в Україні не потрібна абсолютно нікому! Політика сьогодні в Україні – це кабінетні та кулуарні домовленості вузького кола людей, яким народ тільки заважає домовлятись! Політика сьогодні в Україні – антинародна та антиукраїнська!Народу залишається тільки одне – висувати, з свого середовища, народних ватажків. Де вони сьогодні? Все мовчит, бо благоденствує?

За останній час, хіба єдиним прикладом живого спілкування з власним народом є звернення до українського народу «мукачівського босяка» Рати. Невже це він – Гонта, Залізняк ХХI століття, народний месник, людина «канкрєтна» прямої дії?

Після того, як стрічка новин принесла інформацію про те, що Рата збирається в Президенти, стало очевидним що й він «звертався до народу» виключно з метою «продати себе дорожче»… й йому «звернення до народу» готувала прес-секретарка…

І нарешті, українські політики, все ж таки, згадали про народ! Регіоналка Ганна Герман призвала всіх збиратись під стінами Верховної Ради, але не для того, щоб боронити свої права, а для того щоб…відбирати зарплатню у депутатів!

Але потім, мабуть подумавши, що це ж і в неї можуть відібрати не тільки зарплату, а ще й «антикризові брюлікі», вона поправил себе і запросила відбирати гроші тільки у тих, хто не дає регіоналам підняти «мінімалку»…

Ганно Батьківно! Благодєтєльніце наша! Щоб ми без тебе робили, корміліца! Обов’язково оберемо тебе ще раз…

 


Афера з курсом гривні. Як це було або «експерти не бачать економічних причин падіння гривні».

 

Так само, «абсолютно випадково», й секретаріат Президента «обратил внимание общественности, что Луценко не привел никаких фактов, подтверждающих его слова о противоправной деятельности руководства Нацбанка и секретариата главы государства».

 

А й справді,  які можуть бути факти? Що може протиставити Луценко заяві секретариату?

Для цього потрібно подивитись на цей ціновий графік.

 

 

Що означають всі ці «загогулини»…

«Зелена лінія»  – це, як всім зрозуміло, щоденний графік курсу валютної пари «гривня/доллар». На графіку вказано курс на момент закриття кожного торгового дня, на протязі року.

«Жовті та червоні стовбчики» під графіком – це індикатор,  так званого, «тікового об’єму». Безліч досліджень вказують на те, що немає особливої відмінності між фактичним і тіковим об’ємом. Ми використаємо тіковий об’єм  і можемо вважати, що він представляє дійсний об’єм. Це — об’єм, інформація про який надходить в реальному масштабі часу. Якщо даному дню  відповідає більший об’єм, чим попередньому, це означає, що більше число зовнішніх ордерів надійшло в зал валютної біржи.

Отже, що можна сказати виходячи тільки з цього. Звертає на себе увагу непропорційне збільшення біржевої активності у порівнянні з «докризовими» 2007 роком та першою половиною 2008 року. Особливо вражають своєю аномальністю: 2 червня 2008 р. (область 1), 8 та 11 серпня (область 2), 24 листопада (область 3), коли об’єми, у порівнянні з докризовими, переважали середньодобові у 15-20 разів. Як же так! Економіка країни впала, металургія лежить, машинобудування лежить, а активність на валютній біржі зросла (область 5).

Чим це можна пояснити, як не діяльністю валютних спекулянтів? Чи можна стверджувати, шо «ці хлопці» накупили собі валюти за найнижчою ціною (області 1, 2), а потім, використавши корупційні схеми, отримали рефінансування й докупили її потім  ще (область 3)? Дуже цікаво, хто продавав  та купував долари в ті дні…

Чорним днем, в історію української гривні вписане 18 грудня 2008 року (область 4), бо біржовий день 18 грудня відкрився найвищім курсом гривні по відношенню до долара за все її існування – 9,725 грн/дол! Але на протязі дня курс впав до 9,057 грн/дол, а 19 грудня впав ще нижче – до 7, 867 грн/дол. За ці два дні, під потужну інформаційну істерику «про долар по 15 грн», «абсолютно випадково» було злито величезні об’єми валюти. Цікаво, хто її купував? Може лоховський «Нафтогаз» (не дивно, що він вічний банкрот)? А може це НБУ «вийшов з інтервенцією»,  скупивши у скарбницю найдорожчі долари? В усякому разі, тим, хто накупив доларів по 4,5 гривні, а потім продав їх по 9,0 гривень, кожна тисяча принесла, через 3-4 місяці, ще по одній тисячі! Непогана «прібавка к пєнсії», чи не так? Судячи з усього, «ці хлопці» не збирались загоняти курс за  емоційну позначку в 10 грн/дол., а створили в країні «керовану валютну паніку», швиденько збагрили «своїм людям»  доляри за найвищою ціною і сьогодні тихенько сидять, потираючи руки…

 

А ЗАРАЗ НАЙЦІКАВІШЕ: ПРОГНОЗ!

Ну, по-перше, треба зазначити, що «цей тренд втрачає силу», тобто, кажучи людською мовою, ця афера доходить до свого логічного завершення. Про це, зокрема, вказує дивергенція (розходження) між ціною на графіку (область 6) та відповідними  значеннями найнижчого індикатора. Як видно на графіку, цінові піки досягали приблизно однакової позначки в 9 грн/дол, в той час, як відповідні піки індикатора (області 7, 8, 9) ставали все меншими. Це вказує на те, що тренд втрачає силу! Але не потрібно розслаблятись, бо один потужний поштовх і ця «валютна карусель» може розкрутитись знову.

Проаналізувавши останній локальний пік (область 9), можна стверджувати, що курс долара стрибне в гору, перетнувши позначку в 9 грн/дол, як мінімум, ще один раз. Не виключено, що деякі відомі особистості, скоро знову почнуть нам свою стару пісню «про долар по 15 гривень», прошу слідкувати за цим. Але, знову ж, «ці хлопці» навряд будуть загоняти курс вище емоційної позначки в 10 гривень. В кінці, після того, як народ нагребе долар «по десять», курс має різко обвалитись і в обмінках «раптово зникнуть» гривні. І «з’являться» вони там тільки тоді, коли курс знизиться до 7,5-8 грн/дол. В усякому разі, в новинах, «абсолютно випадково», вже показали сюжет про те, як громадяни, в київських обмінних пунктах не можуть обміняти долари на гривні…

 

В решті-решт:

Юра Луценко знову вийде з заявою про те, який він страшний «термінатор» і як він налякав спекулянтів (але знову нікого не посадять).

НБУ та секретаріат зроблять заяву, про те, як вони «хєроїчно» боряться з курсом.

Юля розкаже нам про те, як вона «працює».

В програші залишаться, як завжди, тільки пересічні громадяни, які хотіли диверсифікувати інфляційні ризики або трошки підзаробити на коливанні курсу.

 

ТОВАРІЩІ! НЄ ІГРАЙТЄ В АЗАРТНИЄ ІГРИ С ГОСУДАРСТВОМ! ЕТО ЧРЄВАТО…

 


 

Клоун Сєня на арені

Це було написано з місяць тому.

Вчора, з рук розповсюджувача, отримав газету «протів хунти». В ній, на першій сторінці, розміщєно монументальне фото Арсєнія, який всім своїм виглядом говорить, що він зробить з тою клятою хунтою, нехай вона тільки потрапить йому до рук. Згоден, і з авторами газетної статті, і з дописувачами форумів – «порушені проблеми мають місце»! Все написано дуже правильно (і навіть яскраві гістограмми є!) – проблема узурпації влади двома найбільшими політичними силами стоїть сьогодні дуже гостро, але, як завжди, є декілька маленьких «але»…

«По-перше, на газетах немає жодних вихідних даних – хто замовник продукції, де вона виготовлена, яка кількість примірників. Це робить газету сумнівною з точки зору відповідності українському законодавству» і перетворює її на циркову програмку… а «боротьбу з хунтою» тоді – на звичайнісіньку циркову виставу? А «гвоздь» програми, я так розумію, виходячи з останніх публікацій – клоун Сєня.

«По-друге – в газеті не вказано жодного контактного телефону!» Судячи з цього, можна зробити висновки, що телефонні дзвінки «трудящіх» програмою заходу не передбачені в принципі. І справді, навіщо відволікати Арсєнія від боротьби з хунтою? Як бачимо, що замовники, що видавці політичної макулатури, продовжують хворіти старими хворобами виборів. Перша серед них – оплата послуг «чорним налом» (думаю кандидат в Президенти Арсєній дуже багато буде говорити про тіньову економіку).

Тому хотілося б нагадати піарникам Арсєнія, і йому самому, та й не тільки йому, що Україна обиратиме Президента, а не Клоуна…


Так чей же язык русский?

 

И именно как спецоперацию в этой ментальной войне нужно расценивать недавнее заявлени спикера МИД России, Андрея Нестеренко, о дискриминации русского языка в Украине: т. е., выражаясь языком милицейских сводок, 9 июля 2009 года, Андреем Нестеренко, из хулиганских побуждений, в украинскую сторону была «брошена шумовая информационная граната». Наколько мы знаем, хулиган не успокоится до тех пор, пока ему, той самой «гранатой», не настучат по его же голове! Предлагаю сделать именно это: рассмотреть с исторической точки зрения, что же такое есть – русский язык, тем более, что Андрей Нестеренко преподнес такой потрясающий информационный повод…

В XVI – XVII веках, в пользовании было немало литературы, написаной на церковнославянском языке. В школах не только преподавали ряд дисциплин на церковнославянском языке, но и изучали его как предмет. Но много форм и слов церковнославянского языка были непонятными. Переводные словари были необходимы не только преподавателям и ученикам братских школ, но и широким кругам читателей.

Именно для удовлетворениятих потребностей и появляются первые словено-русские словари. Под словенским в те времена понимали церковнославянский язык, а под русским… но предлагаю перейти к самим словарям!

Итак, в 1596 году, педагог, ученый, церковный деятель Великого Княжества Литовского, Русского и Жемайтского, Лаврентий Зизаний издает в Вильне свой «Лексис» – первый печатный словено-русский словарь на 1067 слов.

Начинается всё, как положено, с буквы «А». Автор переводит такие непонятные церковнославянские слова (літера Ђ в церковнословянських словах читається як [ є ], в руських — як [ і ]):

авва — тáто, ωтéцъ

апóстолъ — посланéцъ

арωмáты — зáпахи


И тут нас ждет первая неожиданность, потому как автор переводит, казалось бы, исконно русское слово… «баня»!!!

бáня — лáзня

Т. е. слово «баня», на самом деле, является НЕ РУССКИМ!!!, церковнославянским, иностранным!!!, и людям, которые разговаривают на русском языке, непонятно его значение!!!

 

 

 

Дальше – больше!!! Автор со всей серьезностью переводит слова:


блю́до — ми́ска

бл̃агопрiятный — до принятія лáцный, и тьíжъ вдячный, ми́лый

брáкъ — женитва, весéлъе

вóинъ — жолнЂр

враг — вóрогъ

вреди́тель — шкодца

врéмя — чáсъ

влáсть — влáда

господствýю — панýю

дЂяніе — спрáва

дЂ́ло — учи́нок

жáжду — прáгну, пи́ти хочỳ

желáнїе — пожадли́вость, хоть

жи́лище — мéшканьє, дóмъ

жáтва — жни́во

заключéніе — zамкнéнье

искушéнїе — досвЂдчéнье, прóба, спокýса

Для жителей XVI века, разговаривавших на русском языке, не понятным было даже слово «икона», по этому автор словаря переводит и его:

и́кона — ώбраzъ

касáнїе — дотык

коли́чество — кóлкость

ковáрство — хи́трость, дóвтЂпълéсть, зрáда

лицемЂр — ωблудный

лицè — осóба

лýчшїй — лЂ́ппшїй

мéсть — пóмста

мóлва — гóмонъ, гук ωт мóвы людскои, óкрик и тыж трвóга

мрак — мóрокъ

мЂ́лъ — вапнò и тьíжъ крéйда

наваждéнїе — zваджéнье

накаzáніе — кáране наýка, научáнье наупоминáнье

небрегỳ — недбáю

наслЂ́діе — ωдЂдичене, спáдок

наслЂдник — дЂ́дич

немóщный — немóцный

неприкосновéный — недоткнéный

недостóйный — негóдный.

орýжіе — брóнь, zброя

оупотребляю — оуживáю

оукаряю — ωсмЂвую

́пáкость — перешкóда

плЂ́нник — неволник в пóлонЂ вzятый

прилежáніе — пи́лность

побЂ́дник — zви́тяжца, ри́церъ

роптáнїе — нарЂкáнье

раб — невóлникъ

Внимание!!! Автор переводит людям, разговаривающим на русском языке, непонятное слово «сапог»!!!

сапóгъ — бóтъ

съвЂ́тъ — рáда, порáда

съвЂтую — рáджу

сквózЂ — скрózь

свЂди́тельство — свЂдóцъство

свЂди́тель — свЂ́докъ

слáдость — солодкость

слýчай — трафýнок притрафлене, примЂт

сóвЂст — сумнЂ́не

смирéнiе — покóра, понижéнье

тщеслáвіе — порожняя слáва

тáю — ростóплююся

требовáнїе — потрéба

труд — прáця

трудолю́бїе — кохáньеся в прáци

хрáбрость — мóжность, дýжость

ωтрицáнїе — ωтмЂ́тованье

Цáръ — крóль

шéствiе — хожене

юнóша — пáрубок, младéнецъ

Т.е., люди, разговаривавшие в XVI веке на русском языке не понимали всех этих «воин, наследие, трудолюбие» и т. д. Все эти слова являлись для них иностранными, именно по этому автор словаря даёт перевод этих и многих других слов. А русским языком называет… украинский язык!!!

И здесь мы выходим на выводы, которые хорошо известны в узких научных кругах (в том числе и российских), но которые замалчиваются московскими политиками: начало формирования российского этноса и языка приходится на ХII – XV века, когда на основе церковнославянской лексики, на финских землях, начинает формироваться язык, на котором говорили жители Московии. Сменилось несколько поколений, пока христианская вера, как и церковнославянская лексика, прочно вошли в жизнь формирующегося народа.

А русским языком, на самом деле, является украинский язык, потому как, вплоть до XIX века, украинцы называли себя русами, русинами.И если скурпулезно рассмотреть претензии московских должностных лиц, то Украина, на самом деле, защищает русский язык, защищает его от засилья церковнославянизмов!

По этому, автор советует московским чиновникам в следующий раз хорошенько подумать, перед тем как предъявлять очередные беспочвенные претензии украинской стороне. Потому как, не исключено, что еще несколько таких выпадов (и подобных статей в ответ) и им придется объяснять уже собственному народу, где был их «русский язык» в XVI – XVII веках и какая же она – настоящая история России.

Абсолютно очевидно, что каждый год украинской независимости – это еще один гвоздь в гроб российского Имперского Мифа, и московские чиновники это тоже прекрасно понимают. Именно по этому нужно ожидать только усиления давления со стороны имперской Москвы. Но может оказаться так, что стараниями именно московских чиновников будет похоронен, свой же, Имперский Миф. По крайней мере, Андрей Нестеренко, собственными руками, поневоле, свой гвоздь в его гроб уже вбил… Кто следующий?


 

Продолжение в статье «Несвидомость=невежество»


 

 


Великое Княжество Русское – правопреемник Киевской Руси

Если времена феодальной раздробленности Киевской Руси достаточно обстоятельно отражены еще в советских исторических картах, то время Великих Княжеств не имеет ни одной полной карты. С 1322 года все украинские этнические земли стали называться Великим Княжеством Русским. Как советские, так и современные, российские исторические карты, «почему-то» уделяют все внимание Великому Княжеству Литовскому. Полное название Литвы – Великое Княжество Литовское, Русское и Жемайтское, т.е. это государство состояло из трёх Великих Княжеств. Великое Княжество Русское в составе Литвы, «понятно же», на картах никак не обозначено.

Чернигово-Северская земля, Киевская земля, Волынь, Подолия, Галичина, Дикое Поле на этой советской карте – это и есть то самое, Великое Княжество Русское, о котором так не любят упоминать российские великодержавные историки и политики (да это и не мудрено: ведь тогда, сразу же, ломается такая стройная ложь о 1000-летней российской государственности).




В 1432 году, во время внутренне-политического конфликта в Литве, православная шляхта посадила Свидригайла Ольгердовича на Великое Княжение Русское. Таким образом, единое Русско-Литовское государство, на некоторое время, раскололось на Великое Княжество Литовское и Великое Княжество Русское. В 15-16 веках некоронованными королями Руси были князья Острожские.

Богдан Хмельницкий, в свое время, говорил, что он единовластный самодержец русский и достаточно имеет сил в Украине, Подолии и Волыни, в княжестве своём по Львов, Холм, и Галич.

 

 

 

В 1658 году, согласно статей Гадячского Соглашения, Украина, под названием Великого Княжества Русского (в составе Киевского, Черниговского и Брацлавского воеводств), стала третьим сувереном Речи Посполитой, на равных условиях с Королевством Польским и Великим Княжеством Литовским. Соглашение с украинской стороны было подписано Иваном Выговским, Гетьманом Войска Запорожского Низового.


И факт того, что казацкие послы с самого начала переговоров требовали включения в состав Великого Княжества Русского еще и Русского (с центром во Львове!!!), Волынского, Белзского и Подольского воеводств, красноречиво свидетельствует о том, что сам термин – Великое Княжество Русское – крепко держался в украинском национальном и политическом сознании на протяжении веков. Народ четко представлял настоящие границы своей Родины!

 

Абсолютно очевидно, что до тех пор, пока существовало Великое Княжество Русское, ни о каком другом русском государстве не могло быть и речи!!!

И чужестранцы, как, например, Павел из Алеппо (1654 год), называют украинцев русинами или русами, отличая их от москвинов, которых, вплоть до начала 18 века, знали только под названием москов, московитов, москвинов или москалей. Ввиду того, что Петр 1 всходил на трон еще Московского Царства, этноним «русские», «россияне» появился в Российской Империи во второй половине 18 века. Следовательно, все, что касается российской истории до первой половины 18 века нужно называть «московское», «древнемосковское». Термином «руський», «русский», «древнерусский» нужно помечать исторические события только Великого Княжества Русского!

Киевская Русь не исчезала – от нее откололись все колонии и осталась метрополия – Великое Княжество Русское! Правопреемником Киевкой Руси стало именно Великое Княжество Русское – Украина!

 

Продолжение в статьях:  «Так чей же язык русский?»

«Москали упоминаются в летописях уже под 1375 годом»