Нехай гетьман Великого князівства руського українського навічно буде чільним київським воєводою та генералом

В ній православні – як мирські, так і духовні – повинні мати таку ж шану, як і католики. Пункти, схвалені там, потім були підтверджені під Гадячем.

Нехай унії не буде зовсім, ляхи ж нехай при своїй, а русь при своїй лишаються вірі.

Нехай митрополит київський та чотири руських владики займають у сенаті місце за архиєпископом гнєздинським.

Нехай козацтва буде не більше і не менше шестидесяти тисяч.

Нехай гетьман Великого князівства руського українського навічно буде чільним київським воєводою та генералом.

 

 

 

Сенаторів корони Польської будемо обирати не лише з середовища католиків, а і з-поміж руських.

Нехай церкви та монастирі з усіма своїми прибутками лишаються незайманими і нехай не скоряються мирській владі.

Русь матиме свою академію, свою документацію та канцелярії і не лише польських, а й руських навчителів.

Усі злочини та наїзди, які мали місце в часи минулої війни ще за життя Хмельницького і які по правді, а не притворно даровані і навіки забуті, так і повинні лишатися дарованими і забутими. Якщо ж хто чинитиме інакше, це може призвести до війни.

Ніяких податей короні польській не давати, а також ніяких військових загонів не приймати на терені, що перебуває під владою гетьмана на обох берегах України.

Якщо ж гетьман український захоче кого-небудь з своїх обдарувати шляхтянством, то те король за клопотанням гетьмана має затвердити. А щоб гетьман зараз і на потім завжди мав сто чоловік у шляхтянському сані, то король згоден уже зараз згадану сотню затвердити і видати відповідні клейноди.

Коронному війську назавжди заборонити постій на Україні, за винятком випадків, коли їх скрута до цього змусить. Проте й тоді гетьман руський повинен командувати ним і владу над ним мати. Козацьким же полкам вільно можна стояти у всіх володіннях короля, духовенства та сенаторів.

Дозволити гетьману українському карбувати гроші і використовувати їх для розрахунків з воїнством.

У всіх, навіть у щонайпотрібніших для корони польської справах, ляхи повинні радитись з козаками і повинні пильнувати, як відкрити дорогу до Чорного моря по Дніпру.

Коли ж цар московський почне війну з поляками, то козаки в цю війну втручатись не будуть. Якщо ж він з Україною щось задумає вчинити, то поляки її повинні всіляко захищати.

Тим же з ляхів, хто у козаків буде служити, слід зберегти чини і звання.

За зраду забирати маєтки у королівську казну і з реєстрових книг імена зрадників викреслювати.

Гетьманові заборонити шукати протекції за кордоном. Нехай він відчує себе всього лише як вірнопідданий королівства польського.

Надалі слід зберігати і приязнь з кримським ханом і не ображати маєстату государя московського і цим самим дати змогу козакам повернутися до своїх домівок.

 

А оскільки гетьман з військом запорізьким та з виділеними воєводствами, як вільний до вільних, як рівний до рівних, добровільно приєднується до корони польської, то його королівська милість та Річ Посполита дозволяють гетьманові народу руського мати суди гетьманського трибуналу там, де він захоче. І нехай печатарі, маршалки, підскарбії та інші довірені офіціальні особи того суду будить рівні у правах з коронними.

Чигиринський повіт, як і раніше, нехай залишається при булаві.

Під усіма вищенаведеними пунктами підписалися польські сенатори та сам король, з українського боку угода була підписана Іваном Виговським, Гетьманом Війська Запорозького Низового. А потім, як серед монархів ведеться, пункти були скріплені присягою обох сторін.

ПРИСЯГА

Я, Ян Казимир, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, київський, жмудський, волинський, інфлянський, смоленський, чернігівський, а шведський, готський і венденський наслідний король, присягаю Господу Богу всемогутньому, єдиному в своїй Тройці, перед цим святим Євангелієм Господа Ісуса Христа, що Комісію, котра відправлялася під Гадячим, дня 16 вересня 1658 року, із нашим Запорозьким військом і іменем військ Річі Посполитої тої Комісії пункти, параграфи [розділення чи означення], постановлення приймаю, утверджую й обіцяю ту Комісію в усьому задовольняти, її утримувати, виконувати й оберігати, нічого не умалюючи, але ще її захищати буду; і тій Комісії, і всім її пунктам, а в них правам, перевагам, вольностям віри грецької Великого князівства Руського і вольностям загальним шкодити не будуть жодні підступи умислів людських.

Також не зможуть і не будуть ні в чому шкодити і порушувати на вічні часи ані привілеї давні й недавні, ані жодні статуси сеймові конституції минулі й майбутні; більше того, я сам її, ні в чому не порушену, під присягою моєю королівською, обіцяю і повинен буду кріпко берегти й утримувати, так само і наслідники мої, королі польські, будуть утримувати ні в чому не порушену і зберігати будуть на вічні часи і цю присягу утверджувати; при тому правосуддя чинити обивателям Великого князівства Руського без жодних відкладень та огляду на персони буду за правами їхніми та звичаями.

А коли б чого, не дай Боже, в чомусь я свою присягу порушив би, то народ руський не повинний буде віддавати мені жодного підданства, більше того, тим самим їх від послуху та вірності, належних королеві, звільняю, жодного розрішення від цієї присяги своєї не вимагаючи і не приймаючи його. Так мені, Господи, допоможи і це святе Євангеліє Господа Ісуса Христа!


 

Велике Князівство Руське, у вирі політичної боротьби, тоді,  не проіснувало і півроку…

А через півстоліття Генеральний суддя Василь Кочубей у доносі цареві Петрові І на гетьмана Івана Мазепу писав: ”Октоврія 10 дня (1707 року), ку вечеру, були замкнені двері у избі пана гетмана, а он, писар, в синех будучи хотив биті для свого діла у пана гетмана, але не могл допустити. И когда з той изби вийшол покоевий Дмитро, питал его писар, кто есть у пана, и что диется? Он сказал, же ”есть панове полковники, а діло у їх такое, жи читают пакта Комиссии Гадяцкое”…


 

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*