А як бути з виборцем?..

«Лавринович: На выборах-2012 ни один голос избирателя не будет утерян» Заголовок до інтерв’ю міністра юстиції газеті «Дело»

То що з виборцем?

Усі очікувані й прогнозовані прикрощі та негаразди від проекту нового закону про вибори, винесеного Мін’юстом на обговорення, зводяться виключно до невигоди та втрат, які від того матимуть політичні партії.

Напевно, їх, аж 189 партій, рясно натворених в Україні, таки добре прищемить. Бо залишиться їх при владі від сили три-п’ять. А решта під дві сотні – що?..

Кричатимуть, як ведеться, на всіх кутах про фальсифікації й розважатимуть телеглядачів на видовиськах зі спритними заморськими фахівцями слова.

Тим часом уже давно перестали займати головного учасника виборів – самого виборця. Ніби його нема. Не до нього. Бо страждають, бачте, партії, яким доручено «сприяти формуванню й вираженню політичної волі громадян», а їм у цій конституційній справі перешкоджають ті, хто оце складає новий закон про вибори.

І ніхто вже давно не питає, на якій підставі саме парламентом визначається спосіб, за яким його ж і обирають, та чому саме так діляться депутатські мандати? Чому народ сам не встановлює правила, за якими формуватиметься його – народу – гілка влади?

За благеньким фасадом нашої демократії ми маємо зухвале порушення права громадян на прямий вибір та на пряме висування кандидатів у депутати. Про це вже й не згадують. Так увібралася в наші голови ця неправда, що по-іншому вже й не думається.

І це ще з виборів 1998 року, коли вперше провели їх за змішаною системою. Тоді, як і далі на виборах 2002 року, ніхто особливо й не журився, що виборчі списки були закритими, бо своє право прямого вибору громадяни ніби мали, голосуючи бюлетенем по одномандатному округу.

Таке, кажуть, дозволено Європою. Он і німці саме так проводять вибори свого парламенту. Половину в мажоритарний спосіб, а половину – за списками. І в них ці списки закриті. Але…

Вільна воля таємного голосування

Німці голосують першим голосом за конкретного кандидата від виборців або від партії, а другим голосом – за земельні списки, що формуються партійними організаціями шляхом таємного голосування. І, що особливо, таємним голосуванням визначається порядок кандидатів у самому спискові.

Наші ж партійні лідери, як чорт ладану, бояться таємної волі своїх однопартійців, оскільки то вже буде не їх особиста воля. Списки стануть некерованими.Втрачається комерційна складова участі партії у виборах.

У такому спискові місцями не поторгуєш…

Чому таємне голосування застосовується в нас лише в день голосування, і не має відношення до виборчого процесу, який починається першим його етапом –висуванням та реєстрацією кандидатів у депутати?

Чому Європа, уже й Росія, вважають, що висування кандидатів у депутатияк етап виборів має відбуватися шляхом таємного голосування, а ми собі думаємо, що ця загальновизнана демократична норма відноситься лише до голосування в день виборів? Хіба член партії не є виборцем на з’їзді, що висуває кандидатів?

Може, тому що жодна з 189-ти партій в Україні не має такої демократії в себе?

Отак примітивне розуміння однієї з основних демократичних ознак вільного волевиявлення – таємне голосування – куценько трактується нашими законодавцями через недосконалість, закладену в законі про політичні партії, а далі й у їх статутах. Де насправді немає місця вільному волевиявленню членів партії.

Пошукайте в статутах партій норму щодо обрання керівних органів таємним голосуванням…

Своя партія – свій бізнес

Ідею, яка не полишала голови бувалих партійців та комсомольців про те, що партія – передовий загін суспільства, і лише вона спроможна формувати владу, доповнила ще одна, осучаснена: своя партія – свої в ній порядки – свої виборчі списки – своя влада – свій, нарешті,бізнес.

На тому вирішальному для пропорційної системи виборів засіданні вони урочисто заявлять: «Сьогодні Верховна Рада прийняла закон, за який ми боролися вісім років!» – із заключного слова Олександра Мороза при прийнятті закону про вибори 25 березня 2004 року.

Це тільки тепер, оглядаючись та виправдовуючись по всіх ЗМІ, вони все тими ж устами пояснюють: ми ж хотіли, як краще. Навіть хотіли списки відкрити – ще в 2001 році. То чому ж не відкрили?

Бо так, дивіться, і в людей. І Єврокомісія нас не сварила за це. І КС ще в лютому 1998 року, перед першими виборами за змішаною системою, саме згідно з Конституцією це й дозволив. Ми ж гадали, що матимемо серйозні партії. А їх он скільки розвелося – до наступної осені, під участь у виборах, набереться дві сотні

Кривенька прямота виборчого права

Нарешті народ має вимріяну борцями пору, коли кожному дано право висувати кандидата. Але… через політичні партії.

Цікава й дивна логіка.

Вдумайтесьв зміст словосполучення: «кожний може, але – не сам«.

Кожного самостійно поведуть за руку.

Хочеш висувати сам – сам і висувайся!

Вибори прямі – але за список і через когось.

І така логіка попри звичайний за сприйняттям глузд слова «прямий» заради владних примх невеличкої групи політиків ось уже майже два десятки років гніздиться в їх головах і штампує «для народу» вигідні їм виборчі закони непрямого виборчого права громадян до кожних виборів.

Поріг до владного пирога

А тим часом:

Жодної підстави для використання будь-якого порогу допуску політичних партій до розподілу мандатів – хоч 1%, а хоч і 20% – не існує.

Крім однієї: виборчий список партії, що претендує на місце в парламенті, має бути підтриманим кількістю виборців, яка дає право принаймі на одиндепутатський мандат. І число це – 1/450, тобто 0,23% від кількості дійсних бюлетенів. Такий «природний поріг» буде ще більш вагомим, якщо виходити із загальної кількості виборців, внесених до виборчих списків.

Тобто кожна партія, яка отримала 0,23% кількості голосів виборців, внесених до списків для голосування, має безперечне право на свого представника у вищому законодавчому органі.

І все.

Решта – від лукавого, цебто – за політичною доцільністю.

Примушена вільність

Підставою для допуску до розподілу депутатських мандатів могла б бути кількість виборців, які не підтримали жоден із виборчих списків.

Справді, політична сила для свого представництва в парламенті має отримати більшу кількість голосів, ніж їх число «проти всіх«. Зміст таємного голосування якраз і полягає в тому, що засада «не підтримую жодного списку» означає, що така воля виборця стосується кожної політичної сили, що бере участь у виборах.

Але – творці нового закону про вибори «зняли макітру з його голови й стрижуть під Європу» – мовляв, там немає «проти всіх».

Але, шановні фахівці політичної перуки, там є «кого я висуваю сам» – не через когось! –за того обов’язково піду голосувати. Тоді, може й справді, «проти всіх» буде зайвим.

А допоки мене змушено тягнуть за руку голосувати за когось через висунутого кимось, а я свого висуванця в бюлетені не бачу, моє право прямої участі у виборах реалізовується виключно графою «проти всіх».

Або залишається «вільний» вибір: вимушено не йти на вибори, або ж іти й вимушенонівечити бюлетень для визнання його недійсним.

Спотворена воля народу

За чинним та тим, що готується, виборчим законом, для підрахунку та розподілу депутатських мандатів використовуються лише голоси виборців, віддані виборчим спискам партій, які «подолали поріг» допуску до такого розподілу.

А куди діваються невраховані голоси? – Нікуди.

Вони ніде не враховуються. Навіть у підсумковому протоколі про них не згадується. Ними нехтується.

Уявіть собі: мільйони голосів виборців – чималої частини народу – за результатами виборів залишаються поза волевиявленням. На виборах парламенту 5-го скликання таких неврахованих голосів виборців набралося 22,27%, 6-го скликання – 11,42%.

А скільки ж їх буде при 5-відсотковому «порозі»?

За підсумками всіх минулих виборів щоразу дві-три парламентські політичні сили за своїм довір’ям поступалися кількості виборців, чиї голоси були не враховані при роздачі мандатів.

Отже, щоразу воля всього народу спотворювалася, чи, точніше, плюндрувалася.

І який буде виборчий бюлетень?

З-поміж очікуваних прикрих новацій виборчого закону чомусь ніхто не звертає увагу на те, як буде сприйматися виборцем бюлетень.

Навіть якщо половина із зареєстрованих за рік до виборів партій візьме участь у виборах, то яким за розмірами буде виборчий бюлетень? Якщо передбачена законом назва та перша п’ятірка її кандидатів навіть дрібненьким шрифтом займатиме по довжині аркуша близько 3 сантиметри, то бюлетень із сотнею партій протягнеться на 3 метри.

І як це виглядатиме на практиці?

А скільки стін на дільниці потрібно буде, щоб розмістити плакати з виборчими списками всіх партій разом з інформацією про кандидатів-мажоритарників в окрузі?

І як це виборцеві осягнути та сприйняти?

Чи не пора вносити поправки до закону про інформацію щодо введення норми обсягу її свідомого сприйняття у виборчому бюлетені?

То як же ж бути з виборцем?

1. Ввести пряме висування виборцем кандидатів у депутати в будь-який спосіб: на зборах за місцем проживання, на роботі тощо – як це робиться у всіх країнах ЄС.

І тоді голосування «проти всіх» справді буде зайвим.

2. Виборчі списки партій формувати шляхом таємного голосування – і за кожного кандидата, і за його порядкове місце в спискові.

І тоді вибори дійсно почнуться з першого їх етапу – висування кандидатів у депутати на партійних зборах чи з’їзді партії, де члени партії є виборцями.

3. Щодо хоча би формального зарахування всіх голосів виборців при розподілі мандатів використати один зі шляхів:

А) партія, яка через 5%-ве обмеження не допущена до розподілу мандатів, нехай сама вирішує, якій із допущених до розподілу партій віддати, або не віддати жодній свої голоси для отримання додаткових мандатів;

Б) ввести представницький депутатський мандат для кожної партії, не допущеної до розподілу мандатів, але яка отримала 0,23% кількості голосів виборців, внесених у виборчі списки – таких партій набереться не більше десятка, погоди в парламенті вони не робитимуть, натомість матимуть справедливеправо законодавчої ініціативи.

І тоді такі оптимістичні слова міністра юстиції – «жодного голосу виборця на виборах 2012 року не буде загублено» – стануть ближчими до правди.

А як із рулоном-бюлетенем?

Тут ситуація складна.

Потрібна реформа політичної системи – новий закон про політичні партії, новий порядок їх заснування і реєстрації, вимоги до чисельності, її розгалуженості та участі у виборах у всіх регіонах.

За таких умов Україна матиме два-три десятки справжніх політичних партій.

А бюлетень займе щонайбільше дві сторінкизвичайного формату.

І вдячний виборець у їхньому змісті розбереться, і проголосує свідомо.

Для виборця головне: було б за кого…

Сергій Каденюк, спеціально для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2011/05/20/6218833/

Русскій языкъ зразка XVII століття

Ось дуже цікаве місце з Київського літопису,  «Року 1620, приЂхалъ зъ Москвы изъ самои столицы святЂйший патріархъ Іерусалимский, именемъ Феофанъ, до Кіева«, яке прекрасно демонструє що в Руси, на початку 17 століття, Москвою називали не тільки саме місто Москву, а й країну — Московію.  Автор пише  «зъ Москвы«, а потім додадково роз`яснює «изъ самои столицы», щоб читачи ясно зрозуміли з якого міста в Москві приїхав патриарх.

Въ року 1620, мая 13 дня, светейший патриархъ Ерусалимский, киръ Феофанъ, черезъ землю Московскую до Киева прибылъ. Для певное ведомости и копито зъ листу, отъ короля его милости до превелебного отца патриархи Ерусалимского писаного, который на езыкъ руский переложеный такъ се въ себе маетъ:

„Жикгимонтъ третій, Божию милостию кроль Полскій, великій князь Литовский, Руский, Пруский, Мазовецкій и далей. Велебный, побожне намъ милый! Предъ килка месецей далисмы листъ нашъ до велебности вашои, презъ который охотне жаданю велебности вашои зложилисми и для тое самое причины коморника нашого, абы велебность ваша тымъ безпечней презъ кролевства нашого панства пожаданый преездъ одержалъ; а мы напротивъ посполитого однакъ того всего хрестиянства неприятеля, жебы се зъ звитезства не надымалъ, такое войско збираемъ, которымъ бы за помочю Божю наездомъ его отпоръ учинити се могъ; якожъ и теперъ заразъ войску нашому Запорозскому напротивъ посполитого того неприятеля, яко наскорей, выходить и у вочи ему стануть роскажемы;

злетили мы тежъ послови нашому, абы велможность вашу наведилъ и то именемъ нашимъ преложилъ, абы велможность ваша, ведаючи, же не толко о наше кролевство, ала о все хрестиянство иде, войску запорозскому до того причиною былъ, абы воли нашои поволнымъ и послушнымъ ставилосе; въ которои справе ширей зъ велебностю вашею послови нашому, урожоному Бартломею Обалковскому, мовити злетилисмы; которому велебность ваша веру зуполную даси и въ томъ во всемъ до воли нашей, яко назычливей, склонишъ; притомъ велебности вашей здоровъя и всякое помыслъности зычимо. Данъ зъ Варшавы, дня 10 месеца листопада, року 1620, панованя нашого полского 23, шведского 26 року. Sigismundus rex.


Кгды вже съ Киева тотъ же Феофанъ, патриархъ Ерусалимскій, рушилъ, уже праве подъ самый часъ съ панства короля его милости выезду своего, презъ тогожъ его милости пана Обалковского листъ свой до войска Запорозского, водлугъ воли и листу его кролевское милости, греческимъ языкомъ натерминованый, а на русскій языкъ преложоный и посланный, написалъ такий:

„Феофанъ, зъ милосердя Божого патриарха Иерусалимскій, Божего мЂста Сиону, Сириеи, Аравиеи, Кана Галилеи, зъ оное стороны Иордана и всее Палестины. Гетманови, полковникомъ, сотникомъ, асавуломъ, атаманомъ и всему зацному и презнаменитому войску Запорозскому ласка отъ Бога вседержителя и отъ Господа нашого Исуса Христа и благословение живота дающого гроба Божия и светого Иякова апостола, брата по плоти Господня, хрестиянского першого архиерея, и нашего смирения нехай будетъ на веки аминь

Презацный и преславный пане гетмане и преложоные войсковые все прехраброе рыцерство, сынове въ духу покорностп нашей умилованые! (неразобрано одно слово) добре и росказане пренаяснейшого короля, пана вашого, до насъ не доходило, теды вы сами, поглодаючи частю на повинность вашу рыцерскую; частю на кгвалтовную потребность отчизны вашое, то штобы зъ васъ ремесло ваше рицерское, которымсе однымъ зъ давнихъ вековъ вы и продкове ваши бавилисте, вытегало, теды подъ неприятеля Божого и хрестиянского, на панства пренаяснейшого короля, пана вашого, кривавый наступъ чинилибысте охотне, пренаяснейший кроль, панъ вашъ розсказуе вамъ, яко завжди вернымъ и послушнымъ подданнымъ своимъ, бо кгвалтъ отчизне вашей отъ головного хрестиянского неприятеля, которого ярма неволи турецкое есть великое; теды король его милость по васъ того потребуе, абы се готовими зо всею охотою и зо всею силою вашою на тую послугу, на которую васъ презъ посла своего, его милость пана Бартломея Обалковского , который и намъ отъ пренаяснЂйшого короля листъ отдалъ, затегаетъ, росказуетъ ставили, презъ што у пренаяснейшого короля, пана вашого, на ласку ку собе панскую значне заделаете, и мне за васъ и за все войско ваше богомолцу уставичного знать будете, и отчизне въ часъ потребы на помочи станете, и славу войска вашого значну отнесете и за тую, поднесеную презъ насъ у светои церкви вашои рускои, херархие, митрополита знову и епископовъ, на местце отъ светое апостолское Костентинопольское, албо Цари-городское столицы отпалыхъ, на тое местце благочестивыхъ и отъ насъ посвещеныхъ консенсемъ своимъ королевскимъ и привилями змоцнитъ и обваруетъ; о што пилно а пилно наяснейшого короля, пана вашого, пилными прозбами вашими старатсе маете.

А мы, якъ за тое презацное кролевство, такъ за наяснейшого короля Полского и за все кролевство его, сенатъ и за васъ, славное войско Запорозское, Господа Бога тутъ и на всякомъ местцу владычества его и у гробу Божого, если насъ до столицы нашей Господь Богъ здорового донесетъ, просить не перестанемы. За тымъ и повторе ласка и покой Божий и благословенство смиренія нашого нехай зостане зъ милостію вашею — Аминь.

Данъ зъ монастыра Терехтимирова. року отъ сотворения света 7129, а отъ воплощения Сына Божия 1621, месеца стычня 7 дня, индикта .4“.

Кровь, пролитая 9-го мая, лежит лично на Януковиче


Более того, провластная партия иже с большинством тушек (коммунистами и литвиновцами) приняла провокационный законопроект о красном флаге, раскритикованный юристами различных политических лагерей.

В канун Дня Победы не слышно было истерик, подобных тем, которые Украина наблюдала в преддверии Дня Соборности. Тогда, в январе, перед празднованием объединяющего страну Дня, министр МВД Могилев пугал украинское общество кровью с парламентской трибуны. Что же помешало главному милиционеру страны предотвратить настоящую, а не показушную реальную угрозу жизни и спокойствию граждан на День Победы?

Ведь могла же власть препятствовать въезду автобусов со спокойными митингующими в столицу. Во Львов же, напротив, прибывали визитеры отнюдь не с миролюбивыми целями. Складывается впечатление, что правящий режим был заинтересован в кровопролитии. Во всяком случае, об этом говорят факты.

Наконец показало свое лицо убожество под брендом «русский мир». «Пророссияне» крымского «Росединства» и партии Родина анонсировали, что на вылазку в другой регион женщин и детей они брать не будут. Как оказалось, воинствующие отморозки детей с собой таки привезли!!!

Русские провокаторы знали заранее куда едут. Эти «старики», как их называют пророссийские СМИ, приехали во Львов, чтобы помахать советскими знаменами, которые у народа ассоциируются с геноцидом и советской оккупацией. Выходит, марковцы прикрывались детьми в худших традициях Хамаса!

Кроме того, на видео заснят эпизод со снайпером визитеров в темных очках, прицельно стрелявший по местному населению. Теперь провластные СМИ пытаются убедить общественность, что в беспорядках виновны «бесчинствующие бандеровцы». Хотя даже простому участковому инспектору понятно, что при желании жителей Западной Украины все крушить и громить, это бы им удалось.

Львовяне всего-навсего срывали оккупационную атрибутику, чуждую их совести, после чего началась прицельная стрельба, но а дальше все пошло по сценарию неконтролируемой толпы.

Зачем крымские и одесские провокаторы поехали на Западную Украину? Почему им не сиделось в родных стенах? Не лучше бы было провести чествование оставшихся в живых ветеранов в своем регионе, сходить на кладбища и поставить свечки в храмах?

Вполне возможно, логическая цепочка «закон о красном флаге – угрозы — провокации — массовый наплыв визитеров — бездействие властей» грубо режиссировалась даже не на Печерских холмах, а в коридорах Лубянки. Ведь не секрет, что многие пророссийские организации в Украине имеют плохо скрываемое финансирование Москвы.

Почему так называемый гарант Основного закона В. Янукович не упредил беспорядки на 9-е мая? Ведь в руках лидера Партии регионов сегодня сосредоточена вся полнота власти в стране: законодательная, судебная , правоохранительная и др. 1-miting.jpg

Что это? Очередная проба властей на крепость народные массы? Или попытка очернить проукраинские силы дешевой провокацией? Некоторые подозревают власть в технологии аннулирования права Львова принимать Евро-2012 и перераспределения матчей мундиаля в более лояльный город правящему режиму.

Кстати, сегодня судят активистов налогового Майдана за надуманное дело «о плитке». Представьте, какой могла оказаться реакция режима, если б предприниматели принесли на митинг пистолеты?

Вот такие «стабильность» и «порядок» пришли в Украину с президентством Януковича. Теракты, массовые волнения, провокации – это лишь малая часть атрибутов власти регионалов. Спрашивается, зачем Украине такой «гарант», который способствует попранию Конституции страны, правовому нигилизму и трактовке законов так, как того пожелает правящая хунта? Двуличная политика четвертого президента не объединяет страну, а вносит раздор в народные массы. Такой режим обречен на провал.

 

Олег Леусенко

Закон «Про доступ до публічної інформації»: 10 речей, корисних для кожного

 

  1. Ви маєте право запросити в органу влади будь-яку інформацію, якою він володіє.

Генеральний план розвитку Вашого міста, формула Ваших комунальних тарифів, умови тендерів на харчування Ваших дітей у садочку – Ви маєте право це знати. Незалежно від того, стосується Вас ця інформація чи ні, і навіть чи живете Ви в цьому місті. Ви взагалі не повинні пояснювати, навіщо вона Вам.

  1. У чиновника є лише 3 вийнятки, які дозволяють не дати Вам інформацію: таємниця (наприклад, державна або банківська), конфіденційна інформація (наприклад, Ваші персональні дані, якими володіє податкова) або службова інформація (внутрішнє листування або чорновики рішень).

На практиці це означає, що Ви вправі вимагати чіткого посилання на закон, якщо якусь інформацію від Вас закриватимуть.

  1. Навіть якщо в документі, яким Ви цікавитеся, є засекречена інформація, Вам зобов’язані його надати, заретушувавши секретні дані.

Ця позиція особливо важлива при спілкуванні з військовими або правоохоронцями: вони не зобов’язані розкривати, скільки у нас винищувачів або як звати оперативника, інтегрованого в наркомережу. Але ці вийнятки не можна використати, щоб закрити іншу – несекретну – інформацію.

  1. Вам повинні дати інформацію, яку Ви просите, за 5 робочих днів. Якщо ж ця інформація стосується життя або здоров’я, її мають надати за 48 годин.

Відповідь можуть затримати до 20 робочих днів, якщо потрібно зібрати великий обсяг інформації. Але про це Вам мають сказати впродовж перших 5 днів і аргументувати причину затримки.

  1. Ви маєте право отримати будь-яку інформацію про бюджетні кошти. Це стосується не лише органів влади, а й державних підприємств або приватних компаній, які отримують гроші платників податків. Вийнятки стосуються лише витрат, пов’язаних з армією, а також з оперативною роботою СБУ, міліції та прокуратури.

Це означає, що відтепер кожен має право знати подробиці тендерів на будівництво доріг або умови, на яких «Київенерго» гріє киянам воду і продає електроенергію.

  1. Ви маєте право ознайомитися з декларацією доходів будь-кого, хто займає виборну посаду (від президента до сільського голови) або працює на високій посаді у держслужбі (1-2 ранг).

Якби цей закон діяв раніше, «Українській правді» не довелося би вигризати декларацію доходів президента Януковича – її міг би отримати в Центрвиборчкомі кожен.

  1. Всі органи влади зобов’язані оприлюднювати свої рішення впродовж 5 днів. Причому якщо в органу влади є веб-сайт, це рішення обов’язково має там з’явитися.

Це означає, наприклад, що міська рада впродовж 5 днів після сесії, на якій продали землю чи будинок, повинна повідомити про це своїм виборцям.

  1. У приміщенні органу влади Вам зобов’язані надати місце для ознайомлення з документами.

Закон дозволяє Вам прийти в офіційне приміщення зі своїм фотоапаратом, сканером чи блокнотом, щоб скопіювати документ.

  1. До 10 сторінок документів Вам мають скопіювати безкоштовно.

Якщо ж обсяг більший, розцінки за копіювання мають бути зафіксовані офіційним документом і не повинні бути вищими за граничну суму, яку затверджує уряд.

10. Якщо Вам не дали інформацію, яка Вам потрібна, то у Вас є два шляхи добитися справедливості – поскаржитися керівникові органу влади або звернутися до суду.

Згідно зі змінами до Кодексу про адмінпорушення, чиновник, який запізнився з відповіддю або полінувався відповісти якісно, може бути оштрафований на 425-850 гривень.

Докладніше – в повному тексті закону, який можна знайти тут

Андрій Шевченко, народний депутат України


http://www.pravda.com.ua/columns/2011/05/10/6179197/

Мнение россиян о некрофилии «Победа»

Заранее прошу прощение за использование лексики русского языка, но из песни слов не выкинешь. Ставлю без купюр, чтоб можно было лучше прочувствовать МНЕНИЕ отличное от агонизирующего Кремля и их прихвостней януковичей:

Originally posted by userinfo.gif?v=3n_v_zp at Мнение из России


«Все, бля. За-е-ба-ли. Дичайше заебали своими терками про:

Победу, ленточки, Сталина, Гитлера, немцев, садистов, героев, ветеранов, геноцид, жертвы, фронт, тыл, песни, пляски, парад победы, военную технику, пенсии, ебучий сталинобус, 9 мая, ограничение движения в центре столицы, дед воевал, крови нахлебались, роа, красную армию, гражданскую войну, империализм, коммунизм, нацизм, тот -изм, этот -изм…..

ХВАТИТ.

65 лет. Одно и то же. Каждый год. И чем дальше, тем ебанутее и абсурднее.

Вы заебали дрочить на победу.

Война окончена. No more brothers war. Все, бля.

Живите сейчас, живите хотя бы вчера, хоть 10 лет назад, но не 65! Сколько можно?!!

Вам нечем больше гордиться? Нечем заняться? Очень хочется коллективно бряцать ЧУЖИМИ медалями?

Вы ни хуя никакого отношения ко всему этому не имеете. Куда вы все лезете? Займитесь блять делом! Молча! И каждый день. Заботьтесь, уважайте, помните, гордитесь блять.

Каждый день. Без всего, с голыми руками. Слабо? или хочется всем лишь показать какие вы молодцы?

Займитесь уже настоящим, займитесь будущим, но не прошлым! Прошлому — покой. Не забвение, но покой.

Александр Познанин


http://politiko.ua/blogpost60449

Доцарювався: Януковича оголосили «ворогом преси №1»

Президент Віктор Янукович очолив антирейтинг «Вороги преси-2010».

Як повідомляє Інтерфакс-Україна, даний рейтинг склали ГО «Інститут масової інформації» та Київська незалежна медіа-профспілка.

«Віктор Янукович став «ворогом преси №1 у 2010 році «, — заявив глава комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов на прес-конференції в Києві у вівторок.

Він пояснив, що протягом 2010 року президентська охорона неодноразово перешкоджала журналістам виконувати їхні професійні обов’язки, з ефірів знімалися сюжети з критикою глави держави.

Загалом в антирейтингу зафіксовано 12 випадків порушення прав журналістів з боку адміністрації президента, наголосив Луканов.

За його словами, 2 місце в списку «ворогів преси» посів прем’єр-міністр Микола Азаров, завдяки своїй охороні, яка застосовувала силу проти журналістів, а також завдяки своїй прес-службі, яка вимагала від видань повного узгодження журналістського матеріалу з прес-секретарем глави уряду.

На третій позиції антирейтингу — чиновник Київської міської держадміністрації Володимир Стороженко, який у квітні 2010 року, як заявив Луканов, нахамив тележурналісту і викинув мікрофон в урну.

Список «ворогів преси» був складений на основі моніторингу порушень прав журналістів та висновків експертів-журналістів з державних і комерційних медіа.

У 2009 році перші три місця в аналогічному антирейтингу посіли генпрокурор Олександр Медведько, народний депутат Олександр Ткаченко і прем’єр Юлія Тимошенко.


http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/3/6159030/