Про старожитність дому їхньої світлости князів, їхньої милости милостивих Святополк-Четвертинських, 1638 р.

 

 

Переводяться люди, що з русів постали,

Вже не русь вони, кажуть, її відцурались.

Олельковичі 1 зникли й Острозькі, — я плачу, —

І Збаразьких 2 в сенаті я польськім не бачу.

Мужні Прунські 3 ідуть по стежинах забутих,

В порт безвісний Рожинських 4 судно йде пробути.

Лиш самих Четвертинських ростуть у нас сили,

Коли пряхи всім іншим клубка докрутили.

Муж за мужем із дому ступають для діла,

Мов з троянського того коня зіступили.

Йдуть князі смілодушні святими стежками,

Володимира, Гліба, Бориса стопами.

У дорозі дарує їм Бог благостину,

Вже шість років веде їх на слави вершину.

Коли б їхнії предки вернулися жити,

То на мужність утішно могли б надивитись.

Йшли на греків, бувало, у герці вступали,

На половців, варягів вони налягали.

Славить тож Четвертинських у світі пристало,

Під ярмом і ятвягів, і курів 5 тримали.

О ясна ваша світлість! Мої добродії,

Я кладу на вас сильні, великі надії.

Знайте, буде йти добре все лише у того,

Котрий шлях добрий має, а вдома ще й Бога!

 

ПРИМІТКИ

 

Перекладено з польської мови за першодруком: Тератургіма, Luboczuda. — K, 1638.

 

1 Олельковичі — останні київські князі; після смерті Семена Олельковича в 1470 році Київське князівство перетворено у воєводство.

2 Український князівський рід, що згас у 1631 році.

3 Прунські — українська гілка князів Пронських згасла близько 1638 року.

4 Рожинські — український князівський рід; з нього вийшов козацький гетьман Михайло Рожинський. Його брат Кирик був козацьким отаманом.

5 Кури — плем’я, що дало назву Курляндія (Прибалтика).