Історико-політичний блоґ Юрася Коновченка

Мені дуже подобаються наші політики, коли вони з серьозними обличчами розповідають нам про те, що біле є чорним і навпаки. Ось, наприклад, Юля Володимирівна, під час свого останнього «камлання» у Вищому Адміністративному Суді України (ВАСУ) теж вважала, що якщо до будівлі суду внести стоси якихось папірців, то ми всі зразу ж, автоматично, маємо повірити в «системні порушення».

І навіть не здогадуються наші «академіки» і «проффесори», що справжня наука викриває їх - викриває їх всіх, незалежно від політичних кольорів. Дуже цікаве дослідження результатів виборів методами математичної статистики, було проведено на громадському порталі «zaua.org».

Справа в тому, що будь який випадковий процес, в тому числі і вибори Президента України, можна відобразити на графіку у вигляді кривої нормального розподілу.

 

 

Логіка тут елементарна: чим ближча фактична крива до ідеальної, тим меншими були фальсифікації на виборах. Саме тому справжній шок викликає графік Юлії Тимошенко.

Як бачимо, кривій явки по західних областях до ідеальної кривої - «як до Київа рачки»!

За даними порталу «zaua.org», майже на половині дільниць західних областей спостерігалася аномальна поведінка явки. Кількість таких «аномальних» голосів  - десь 200 тис. Тож, після ганебної загогулини від Йулі Володимирівни, графік Віктора Хведоровича виглядає справжньою лялечкою: «всього-навсього» близько 80 тис. «лівих голосів» по Донбасу.

А взагалі по Україні, завдяки двом нашим «улюбленим» кандидатам, таких «аномальних» голосів, за даними «zaua.org», можна нарахувати аж до 450 тис., а це майже 2% від усіх, хто проголосував.

І що цікаво: якщо відкинути ці «аномальні» голоси, то перевага Януковича стане ще більшою. Саме тому можна порадити Юлі Володимирівні, замість ВАСУ, подавати заявку до... небелівського комітету на отримання нобелівської премії, ну наприклад, за відкриття «карпато-донецької магнітної аномалії», в межах якої закони математики «відмовляються»  діяти.

Чи може хтось думає, що це Юля Володимирівна, така біла і пухнаста, віддавала накази фальсифікувати вибори в західних областях? «Ні вжисть!» - відповім я таким. Наша киця на таке не здатна, це все дія аномалії, стопудово!!! А якщо серйозно, то ми всі зайвий раз переконались в правильності старовинного вислову: найгучніше волає «тримай злодія» самі вже знаєте хто...

Ну а якщо подивитись на те, з яким завзяттям регіонали кинулись клепати коаліцію, то я не виключаю, що найближчим часом ці розумники внесуть поправки не тільки до регламенту, а й до закону нормального розподілу...

... Та що їм Ґаус?! Якщо назбирають більше 300 «тушок», то наші, не побоюся цього слова, ОРЛИ!, можуть сміливо зазіхати навіть на Закон Всесвітнього Тяжіння... як завжди, з серйозним виразом на обличчах.

А рядовим членам дільничих виборчих комісій, які займалися фальсифікаціями на місцях, які дуже хотіли, щоб переміг саме їх кандидат, хочу нагадати ще одну народну мудрість: "Благими намірами вистелено шлях до пекла". Не беріть гріхи цих йолопів та на свої душі...

 

Для детального ознайомлення:

Аналіз результатів першого туру              http://zaua.org/pg/article/devrand/read/14798

Аналіз результатів другого туру              http://zaua.org/pg/article/devrand/read/17240/Matematychnyj_analiz_javky_drugyj_tur_V_Tymoshenko_200_tys_pidozrilyh_golosiv_u_Janukovycha__80_tys

Вы не шизофреник. Шизофрении в вас 13,2 %

Адекватный человек. Не знал, что такие еще бывают.

Пройти тест

Каковыми вольностями и преимуществами оное княжество прежними королями польскими жаловано было, когда все оное состояло под владением Короны Польской и заключало в себе Киевскую, Брацлавскую, Волынскую, Подольскую, Покутскую, Краснорусскую, Белзскую, Подлядскую, Полесскую, Белорусскую и Чернорусскую земли, и ныне  суть воеводства в Польше (исключая из того числа только княжества: Киевское, Черниговское и Новгородское Северское со Стародубщиною (занятые к 18 веку Россией)), а вообще все оные, кроме Белоруссии, Красноруссии и Подляхии, именовались и ныне именуются Малороссиею.

Олександр РІГЕЛЬМАН "Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків"

 

Всім, хто не бажає приходу до влади Віктора Януковича, пропонується взяти участь в інтернет-акції «Звернись до Юлі з закликом зняти свою кандидатуру». Для цього потрібно скопіювати нижче вказаний текст -

«Згідно статті 85, ч. 17 Закону про вибори Президента України, якщо до виборчого бюлетеня для повторного голосування було включено лише одну кандидатуру, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Юліє Володимирівно, закликаю Вас зупинити пришестя Януковича до влади – відмовитись від подальшої ескалації напруження в суспільстві та зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів. Якщо Ви любите Україну так, як заявляєте, то повинні поступитися особистими амбіціями заради блага країни. Тоді громадяни України побачать справжнє підтвердження Вашої самовідданості.

Якщо ж Ви не зробите цього, то вся відповідальність за перемогу Януковича ляже на Вас персонально.»

- та відіслати його на адресу громадської приймальні виборчого сайту Юлії Тимошенко
http://www.tymoshenko.ua/uk/contacts
та/або надіслати його на електоронну скриньку штабу БЮТ Вашої області (адреса стає видимою після натискання на відповідну область на мапі сайту)

Шановна Юлія Володимирівна!

Декілька незалежних аналітичних груп проаналізували електоральне поле, результати соціологічних опитувань і екзит-полів, і прийшли до однакового і беззаперечного висновку – при протистоянні Тимошенко-Янукович в другому турі президентських виборів однозначно виграє Янукович (результати цих розрахунків ми можемо надати для Вашого вивчення).

Ви декларуєте, що Ви піклуєтеся про майбутнє країни і демократичні перетворення в Україні. Ви заявляєте, що хочете зупинити бандитів Януковича.

Але якщо Ви продовжите свою участь в президентських виборах, то тим самим фактично приведете Януковича до влади.  Єдиним законним способом зупинити його прихід до влади є не подальша ескалація протистояння, а ваше технічне зняття з виборів менш ніж за десять днів до другого туру голосування (згідно статті 85, ч. 4 Закону про вибори Президента України).

Тоді Януковичу доведеться брати участь в другому турі одному, а там йому ніколи не набрати більше 50% голосів виборців України (згідно статті 85, ч. 17 Закону про вибори Президента України: «Якщо до виборчого бюлетеня для повторного голосування  було включено лише одну кандидатуру, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів  виборців, які взяли участь у голосуванні»).  Тому що, по-перше, щоб зупинити його на вибори прийдуть навіть ледачі. А по-друге, не секрет, що дуже багато хто голосує не за Януковича, а проти Вас.

Ми, ініціативна група громадян України «Не підтримую жодного кандидата», закликаємо Вас зупинити пришестя Януковича до влади єдино можливим способом – відмовитись від подальшої участі в президентських виборах.  Якщо Ви любите Україну так, як заявляєте, то повинні поступитися особистими амбіціями заради блага країни. Тоді громадяни України побачать справжнє підтвердження Вашої самовідданості.

Якщо ж Ви не зробите цього, то вся відповідальність за перемогу Януковича ляже на Вас персонально.

Комітет виборців «Не підтримую жодного кандидата – За Україну».

http://systeme.net.ua/

Останнім часом дуже популярною є байка про те що коли ви, у другому турі виборів Президента, проголосуєте "проти обох кандидатів" то, мовляв, автоматично віддаєте голос Януковичу або Тимошенко (непотрібне закреслити). Довго думав, для того, щоб зрозуміти логіку подібних тверджень, але так і не зрозумів її...

Ясно одне - це технологія. Більше того, навіть суспільство та кандидати, які не вийшли до другого туру, потрапляють в пастку цієї технолгії, коли пропонують прийти на дільниці й проголосувати «проти всіх». Бо ми тоді, насправді, свідомо або не свідомо, задіяні в цій технології і граємо по правилах, запропонованих двома основними гравцями і, таким чином, виглядаємо, не те щоб неповноцінно, а якось недолуго. А основні кандидати користаються цією недолугістю, наприклад, навипередки пропонуючи Сергію Тигіпкові  пост прєм’єр-міністра, та ще й чекають від нього відповіді до початку другого туру (після виборів, очевидно, він їм буде вже непотрібен).

Та не закликати своїх виборців голосувати «проти всіх» потрібно сьогодні Тигіпку, Яценюку, Гриценку, Ющенку, Тягнибоку! Справжні незалежні політики, пасіонарії, Епічні Герої, навпаки, самі мають накидати Януковичу й Тимошенко свої правила гри!

По закону, якщо один з кандидатів в Президенти, з тих, що вийшли до другого туру, менше ніж за десять днів до голосування, знімає свою кандидатуру, тоді інший кандидат, для того щоб стати Президентом, має отримати більше половини голосів виборців, які голосували у другому турі.

Виборці мають змусити своїх кандидатів, а кандидати - Тигіпко, Яценюк, Гриценко, Ющенко, Тягнибок - мають об’єднатися, та всі разом (або кожен окремо) закликати Юлію Володимирівну зняти свою кандидатуру з виборів, а вже потім радити виборцям голосувати за «не підтримую жодного кандидата»!

А Юля Володимирівна, як людина, яка багато разів заявляла про те, що для неї головним є демократичний розвиток України, має зняти свою кандидатуру.

І тоді Віктор Федорович опиняється віч-на-віч з суспільством, а ми вже знаємо що з ним робити - другий раз ми не схибимо.

Кожному ця історія залишає шанс стати Епічним Героєм. Особлива відповідальність лежить на тендітних плечах Юлі Володимирівни! Україна в небезпеці – тут я з Вами, Юля Володимирівно, погоджуюсь, тому теж закликаю Вас зняти свою кандидатуру! Доведіть Вашу відданість демократичним ідеалам не словом, а справою!

Въ настоящее время, Южноруссы, Малоруссы, или, правильнЂе, Русины, живутъ, въ Россіи, сплошною массою, въ губерніяхъ: Полтавской, Харьковской, Кіевской, Волынской и Подольской, а также въ землЂ Черноморскихъ Козаковъ.

КромЂ того, Русины занимаютъ мЂста въ Черниговской губерніи, къ югу отъ рЂки Десны, (къ сЂверу отъ Десны живутъ БЂлоруссы), въ Курской губерніи къ югу отъ рЂки Сейма и весь Суджанскій уЂздъ; въ Воронежской, къ западу отъ рЂки Дона; въ Екатеринославской и Херсонской составляютъ главную массу населенія; Азовскіе козаки (бывшіе Запорожцы, вышедшіе изъ Турціи въ 1828 году), въ Азовскомъ градоначальствЂ; въ Таврической губерніи къ сЂверу отъ Перекопа; въ Бессарабской Области заселяютъ Хотинскій уЂздъ; въ Люблинской губерніи Царства Польскаго составляютъ д†трети населенія (всЂ Уніаты); въ Гродненской губерніи заселяютъ Пинскій уЂздъ (Пинчуки).

Въ Галиціи, Русины составляютъ сплошную массу населенія къ востоку отъ рЂки Сана; въ Венгріи сплошною массою занимаютъ Мармаришскую, Беречскую, Угочскую и Унгварскую столицы (комитаты) и большую часть Сукмарской, Саболчской и Землинской, а также часть Шаришской столицы.

Въ БуковинЂ, Русинское племя составляютъ треть населенія. Малоруссы поселены также мЂстами по ВолгЂ и въ Сибири, за Байкаломъ, еще со временъ Петра I, и въ Турціи, въ такъ называемой ДобруджЂ, т. е. въ углу, образуемомъ Дунаемъ и Чернымъ моремъ. Эти послЂдніе суть потомки Запорожцевъ, ушедшихъ въ Турцію при ЕкатеринЂ II и бЂглыхъ русинскихъ крестьянъ, и называются тамъ Бутколами.

 

 

Русины, по происхожденію, быту и языку, представляютъ одно племя, но по мЂсту жительства носятъ различныя наименованія, а именно:

Гетма́ньці — жители Черниговской губерніи, или, вЂрнЂе южной ея части, потому что живущіе къ сЂверу отъ Десны извЂстны у сосЂдей подъ именемъ Литвиновъ.

Степовики́ — жители Полтавской и Екатеринославской губерній.

А зараз, увага!!!

Украі́ньці — жители Кіевской губерніи, которая называется Украиною.

Польщаки́ — жители Подольской губерніи, называемой у простонародья Польшею.

Поліщуки́ — жители ПолЂсья.

Патлачи́ — Русины, живущіе въ Бессарабіи и БуковинЂ; названіе получили по длиннымъ волосамъ (патли), ими носимыхъ,

Пинчуки́ — жители Пинскаго уЂзда Гроденской губ.

Южноруссы Люблинской губерніи сохранили свое древнее названіе Русиновъ. Въ Галиціи, жители плоской ея части также называются Русинами, или Русняками.

Гуцу́ли — Русины, живущіе по Карпатамъ, (у туземцевъ называемыхъ: Горбы, Верхи и Бескиды). — По венгерски гуцулъ значитъ разбойникъ. Это названіе дано русинскимъ горцамъ за ихъ отчаянную защиту православной вЂры, въ то время, когда Венгры вводили у нихъ унію. ВпослЂдствіи, когда со словомъ Гуцулъ стало нераздЂльно понятіе о храбромъ человЂкЂ, эти горцы съ гордостью начали сами называть себя этимъ именемъ.

Въ Венгріи, живующіе въ горахъ Русины называются Лишака́ми, а въ долинахъ — Лимака́ми, по часто-употребляемымъ ими въ разговорЂ частицамъ лишъ и лемъ.

Сотаки, живущіе въ Шаришской столицЂ, составляютъ переходъ отъ Русиновъ къ Словакамъ.

Бойки — жители юговосточной части Галиціи.

Шля́хтичами называются Русины-католики, въ Кіевской, Волынской и Подольской губерніяхъ.

....

Михаилъ Левченко.

Ноябрь 1860

Село Майорское, на ТелигулЂ.

Отже, як бачимо, українцями в 19 ст. називали себе русини, які мешкали в Київській губернії: це территорії сучасних Київської, Черкасської, та сходу Житомирської областей.

 

А ще в 17 ст., в Речі Посполитій, українцями називали делегатів на Сейми від Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств.

Тут доречно буде розставити всі крапки над "і", стосовно України - як "польскої окраїни"... «Окраїна польська» польською буде - polszczyzna kresowa. Очевидно, якщо б етнонім "українці" було "вигадано" поляками, то українці сьогодні мали б називатись "кресовинцями" чи якось так. Українці - самоназва автохтонного населення. Так русини назвали себе самі, а вже потім так почали називати їх інші!

Після захоплення Галичини Польщею, в 1434 році було створене Руське воєводство. Тим самим Корона Польська апріорі визнала, що тут  живуть русини, ці землі не є польською етнічною территорією.

А у 1620 р. черкаський підстароста Семен Лико прокоментував королівський судовий позов, написаний до нього польською мовою, у такий спосіб: “то страхи на ляхи, а я-м русин. Відаєт король єго милість, жем русин, а позви міні по полску шлеть”.

 

Ну і на останок, всіх бажаючих, запрошую  переглянути "короткометражний фільм" "Русини не москалі" :)

Виявилося, у штабі «нічним суддям» виділяли саме два мільйони готівкою. Куди поділася решта грошей - питання риторичне. Крім великого скандалу, що спалахнув у штабі БЮТ, даний інцидент може призвести до суттєвих ускладнень у винесенні судових рішень, так необхідних для перемоги Юлії Тимошенко.

Много воды утекло с 2002 года: сменился Президент, у нового Президента сменились секретари, Погребинский уже не ученый - время расставило всё по своим местам. И в свете последних внеочередных выборов в парламент, можно смело предположить, что результат выборов, как минимум, в Закарпатье, зависит скорее от фамилии человека , который сидит в Секретариате Президента, чем от волеизъявления местного населения.

Не є таємницею, що хай достатньо примарна, але перспектива отримати гроші та владу часто перетворюють людину на підконтрольну тільки інстинктам самозбагачення істоту, яка спроможна знехтувати всіма правилами моральної поведінки, аби лиш досягти своєї мети. А що, коли аж ціле «стадо» таких істот збирається докупи й утворює політичну партію, ще й дурячи своїх виборців за рахунок використання націоналістичних гасел? Стань такій партії на шляху – тебе одразу буде принижено й дискредитовано, рота тобі буде заткнуто. Саме так трапилося з моїм колегою, відомим у патріотичних колах журналістом Богданом Ковальчуком.

Останнім часом, українським інформаційним простором промайнула думка, що, мовляв, в українському суспільстві  є «запит на тверду руку». Більше того, навіть кандидатка в Президенти дозволила собі в прямому етері помудрствувати на тему: «Чи бажає український народ диктатури» (насправді, в цивілізованих країнах, тільки за подібні думки, кандидат в Президенти автоматично опиняється на політичному узбіччі без жодних шансів в майбутньому).

Не впевнений, що в українців могла визріти така безглузда, примітивна ідея (принаймні, весь історичний досвід українського народу говорить про це), тому, скоріш за все, дослідники і всі ті, хто поставлений відслідковувати подібні речі, насправді помилились в тлумаченні суспільних настроїв...

Як на мене, цю тезу потрібно переінакшити на: «в українському суспільстві  є запит на Епічного Героя».

Саме так! Пересічні українці  чекають на Героя, подібного до Геракла. Героя, який прийшов би і вичистив українські «авгієві політичні конюшні» від гною. З висоти століть такими Героями виглядають Володимир Великий, або волинський князь Роман Мстиславович, який після смерті Мономаха, знову, вже в 1199 році, "збирав" українські етнічні землі.

Навіть у 19 столітті, аж в новгородських землях, дослідники занотовували історії про їх діяння. Без сумніву - це Герої епічного масштабу! Можна впевнено казати, що ці люди робили саму українську історію...

Чи захочуть стати поруч з цими видатними постатями, залишитись в українській історії саме Епічними Героями сьогоднішні «кандидати»? Чи зможе хтось з них прославити своє ім'я в віках???

«Богатир родиться таким, що відразу вже розуміє все, що розуміють тільки дорослі люди, але ні сили своєї, ні розуму він не має виявляти до 20 літ. Одночасно з ним родиться і коняка для нього, бо звичайні коні його не в силі понести»

Хоча, питання тут поставлене трошки не корректно: зрозуміло ж, що всі вони захочуть називатись епічними героями, «рятівниками» України. Дехто, навіть, вже зараз заявляє, що саме він (вона, воно), тоді-то й тоді-то, врятував (рятує) Україну. Але, зрозуміло ж, в цьому питанні одного бажання замало.  Для того щоб стати справжнім Епічним Героєм, потрібно робити кроки, притаманні тільки епічним Героям, а саме -  робити діяння епічного масштабу, і не менше.

Але, як ми знаємо, епічні Герої спочатку мають пройти декілька випробувань для того щоб всім стало зрозуміло, що перед нами справжній Герой, а не, якийсь там, вискочка.

В епічних традиціях різних народів, такою перевіркою може бути підняття  важкої, 16-пудової булави, або виймання меча з каменю. Після цих випробувань всім стає зрозуміло, що перед ними не аби хто, а справжній богатир...

«Также одночасно родиться для нього й змій. Коли богатиреві буде 20 літ і до того часу ніхто його не взнає, хто він, то для його богатирської сили буде іспит: він мусить сісти на коня, який сам до нього в той час прибіжить, і їхати на яку-небудь могилу — там його буде чекати змій... Коли богатир полетить битися з змієм, то змій, знаючи, що йому смерті не минути, часто тікає, летить у повітрі, й люде часто його «бачать». Коли ж буває місячно, то бачать також і богатиря, що женеться ззаду, дедалі то ближче. Б’ються ж вони на землі, неодмінно на могилі»

Отже, що може запрпонувати сучасне українське суспільство претенлдентам на булаву?

Насправді, все дуже просто! Але, УВАГА!!! Ніхто не казав, що буде легко: дуже «глибока колія» політичної коррупції в країні і потрібно бути, дійсно, Епічним Героєм, Напівбогом, щоб знайти сміливість і виплигнути з неї; поламати цю традицію і закласти нову - почати мислити категоріями громадянського суспільства. Вага відповідальності, у тому числі і перед спонсорами, лежить на плечах кандидатів на звання Героя.

Тож:

1. Кандидату потрібно відкрити свою передвиборчу касу.

Чим більше детальної інформації буде про гроші – тим краще.

1. Кандидат має запропонувати суспільству свою команду.

Замість того, щоб витрачати час на програму, яку все одно, ніхто ніколи не виконував і, в найближчому майбутньому,  не збирається виконувати, краще було, щоб кандидат надав перелік осіб, яких він буде призначати на посади: генерального прокурора, керівника СБУ, губернаторів, суддів Конституційного Суду, і так далі, по переліку всіх посад, призначати на які має право Президент. Чим більше фамілій – тим зрозумілішою буде політика майбутнього Президента.

Ідеально було б, щоб законодавчо закріпити норму про те, що кандидати в Президенти на початку виборчої кампанії мають оголошувати свої команди. Ніж торгуватись підкилимно і після виборів нехай торгуються відкрито і до виборів, а ми подивимось на результати торгів.

Але, в порівнянні з цими, в принципі, неважкими завданнями, є останнє завдання, яке під силу тільки справжньому Епічному Герою!

1. Епічний Герой, зазвичай,  робить подорож до Світу Мертвих, тобто... помирає, загибає (зрозуміло ж, в переносному,  ритуальному значенні цього слова).

«Коли богатиря до 20 років не пізнали, тоді змія він неодмінно подолає. Але ж як трапилось, що він не оберігся і стало відомо, хто він такий, то в ту годину, коли його пізнали, він мусить іти зараз битись з змієм. Тут вони обидва падають мертві, «добившись до краю»

В сучасних умовах цю «загибель» можна проінтерпретувати як відмову кандидата від агітації за себе, і початок агітації проти всіх (ще є час). Справді, тільки після цього кроку можна вважати кандидата Епічним Героєм! Стає очевидно, що ця людина відмовилась від власних амбіцій, наступила на горло своїй гордині («загинула») і стала поруч зі своїм народом.

«Але який зиск кандидату від  цієї «ритуальної загибелі» -  може спитати в себе прискіпливий читач.

Справа в тому, що, після такого звитязства, цей епічний Герой, по праву,  може вважати голоси «проти всіх» своїми і апелювати, на наступних виборах, до виборців, які так проголосували, як до своїх!  Таким дивовижним чином, замість декількох відсотків тих, хто проголосував би сьогодні особисто за нього, кандидат, як виразник народних прагненнь про зміну політичної еліти, зразу ж може вважати своїми більше 10 відсотків виборців (і це без агітації!!!).

До того ж, кажуть, скоро будуть вибори до Верховної Ради... Особисто я проголосую за партію справжнього Епічного Героя, тим більше якщо він не забуде  про партійну реформу... Та, мабуть, не народила ще Земля Руська такого богатиря.

«Як тільки богатир уб’є змія, то тоді він летить просто «на гори», де збираються всі богатирі, де й буває їхнє кішло. Гори сі такі високі, що з них буває видно всю країну, за життям якої богатирі й стежать»

У будь-якому випадку, якщо в сучасній Україні така людина колись з'явиться, українські кобзарі мають скласти про неї думу.

ПРОТИ ВСІХ – за життя без "Я" та "Ю"

 

 

 

 

Вона працює – вона це тігрюля

 

 

 

http://systeme.net.ua/

Громадяни України. 17.01.10 нас знову закликають прийти на виборчі ділянки і ще на 5 років продовжити своє власне рабство. За 18 років вже всім стало зрозуміло, що жодної різниці між «Вона», «Він» і «Вони» для нас не існує. Ми живемо лише для того, щоб всі «вони» жирували на нашій праці і крові. Всі закони, Конституції і інші правові акти пишуться і переписуються лише на догоду «ним». Нам пропонують вибрати чергового «Господаря землі Української» з набору кандидатів, що нічим для нас з вами відрізняються.

Витяг з русько-літовської хроніки про те, яку штуку утнув князь літовський і руський Олгерд з князем московським Дмітрієм "Донскім". Текст написано староукраїнською – руською мовою (Ѣ = і)

Тым теды славным звитязством Димитрий, великий князь московский, поднеслся, умыслил под Литвою Киевское, Витебское и Полоцкое князство войною доходити. Послал до Олгерда послы бучные з голым мечем и огнем, обЂцуючи его в Вилню на велик день привитати з красным яйцем, a Литву всю огнем и мечем звоевати и оказати силу и потужность свою. Которого зухвалства и отповЂди гордой Олгерд выслухавши и нарядившися з Кестутом, братом своим, и иншими княжаты, задержал у себе тых послов, a сам зараз посполитое рушене по всЂх панствах Великого князства Литовского и Руского росказал, абы ся стягалы под Витебско на день серодопосный великого посту. Братов тежь всЂх обослал своих, абы ему на той же день против того неприятеля головного помочь давали.

A гды (коли) уже до Витебска на день назначеный войска всЂ так его, яко и братия з войсками своими станули, и оказалися в шиках порядных, як то треба до войны, росказал зараз Олгерд дороги для спЂшного и простого тягненя к мЂсту Моск†з войском килку тысячом черни литовской готовати мосты и переправы, приставивши до них д†тисячи ездных c копиями для обороны. A сам, рушивши з Витебска зо всЂм войском литовским, маючи при собЂ послы московские, днем и ночью тягнул спЂшно до Москвы мЂста столечного, a идучи ничего не палил а ни пустошил, тылко хто Ђхал з Москвы против ему, тых пропущал, a Ђдучого зас до Москвы, того назад заворочал.

Тылко живность вселякую войску у москалей брал и их самих для мощеня мостов през болота и старины, що найпростщую казал дорогу до Москвы торовати, a до того и зима землю в той час гартовала. Шпигов зас и сторожу завше в килку милях перед войском также з боков и c тылу мЂл, a гды притягнул под Москву, положился обозом за мЂстом в мили для вытхненя войску своему.

A потым, рушившися оттоль в спра†порадной, як належит, послы московские отправил, давши им жагву (губку) або лионт запаленый, и казал, абы отдали своему пану, мовячи, же Олгерд, не будучи так поважным, упережает его, выражаючи ему почесть и не зычачи так далекой дороги до Вилня, але сам в него в Моск†буду, на велик день и яйце ему красное перше, ниж тая жагва згорит, отдам, которого то огня з Вильня Лит†до Москвы не треба было возити; з тым пустивши послы, сам за ними в тропы з войском тягнул. A так, послы тые з тым поселством и з огнем в жаг†ледво що приЂхали до Москвы, зараз шли до великого князя на палац, которого поткали на велик день самый идучого до утрени в церковь, и отдали ему жагев з огнем и поселства своего учинили реляцию.

И гды свитало, Олгерд зо всЂм войском своим притягнул под мЂсто и положился обозом на Поклонной горЂ. Димитрий, великий князь московский, выслухавши поселства, вет за вет отданого от Литвы и неприятеля туж над мЂстом до войны ушикованого, готового и справного до битвы видячи не дуфал оборонЂ замковой и мЂсцкой, гризлся сам в собЂ. Мыслил з Литвою поткатися в полю, але, же так прудко до битвы и отпору так великому неприятелеви не могл зготоватися, удался в розмову o примире, поступаючи наклады военныи нагородити зараз и войску всему литовскому плату з своей казны дати, и заховане статечного покою раз подтверженого и границ з Литвою так, як бы слушне мЂло быти, и на котрых сам Олгерд з рицерством своим перестанет.

А по долгих намовах дался Олгерд до еднаня и примиря, еднак же под кондициами, абы ему волно было з частю рицерства литовского и панами переднЂйшими до замку Московского збройно вьЂхавши копию o стЂну замковую скрушити, a для безпечности постановленого примирья границ литовских з Москвою по Угру рЂку, абы сам князь Димитрий з митрополитом и з боярами своими присягою потвердил, выправу военную ему и войску его литовскому заплатил, що все великий князь московский исполнити обЂцал, обавляючися чого горшого.

A Олгерд тежь, перестаючи на кондициах умовленых доброволне поданых без жадной войны, въЂхал в замок Московский доброволне отвореный, там же в церкви Димитрия князя привитал, и, отдаючи ему красное великодное яйце, мовил: "Видиш, княже Димитрий, хто з нас ранЂй на войну встал". A отдавши яйце, копие свое скрушил o браму, абы Москва памятала, же литва з Олгердом была в Моск†и копие свое Олгерд крушил o браму. A потым великий князь Димитрий всЂ нагороды военныи Олгердовы з иншими упоминками дорогими отдал, a границу з Москвою з Ђдной стороны по Можайско, a з другой стороны по Угру, реку глубокую и болотную, которая почалася недалеко Дорогобужа в лЂсЂ за Смоленском миль 18, межи Калугою и Воротином, впадает в рЂку Оку.

A так Олгерд, пожегнавшися з князем Димитрием, ишол з войском своим назадь, веселячися з так славного звитязства без розляня крови. A пришедши до Витебска роспустил войско свое ку домови, ударовавши всЂх.

Закінчення. Початок в статті "Київська Русь: етнічні і політичні процеси після її розпаду, ч. IІ".

Наостанок хотілося б зупинитись на "ідеї фікс" московської правлячої еліти – "собіраніі зємєль рускіх". Тут зразу ж потрібно зруйнувати історичний міф "про шапку Мономаха". Насправді цей головний убор було зроблено в подарунок татарському хану Узбеку, судячи з усього, на честь одруження, в 1317 році, московського князя Юрія Даниловича і сестри хана. Пізніше до шапки було приторочено хрест і тільки тоді вона стала символом влади московських царів...

Після створення, в 1199 році, Галицько-Волинського князівства, коли волинський князь Роман Мстиславич закріпив свій вплив також і в Київі, літопис називає його Великим Князем, Самодержцем всієї Руси. Слово "самодержець" (автократор) вживалося щодо імператорів Візантії та відображало рівень особистої влади князя, тобто те, що він був единовладним господарем на підвладних йому землях (наприклад, після того, як Вітовта було проголошено самодержцем, польский король Ягайло відмовився визнавати його таким, бо згідно умов Кревської унії 1385 року, Вітовт не мав права единовладно панувати).

А в 1547 році Великого Князя Московського Івана Грозного було короновано царем всєя Русії. Він мав повний титул: "Мы, великiй государь Иванъ, Божiею милостiю царь и великiй князь всеа Русiи, Владимирскiй, Московскiй, Новгородцкiй, Псковскiй, Резанскiй, Тверскiй, Югорскiй, Пермскiй, Вятцкiй, Болгарскiй и иныхъ".

А ось як писали в чєлобітних новому московському царю Олексію Михайловичу, після смерті його батька , Михайла Федоровича, в 1645 році: " А отходя сего света, отец твой государев, блаженныя памяти, великій государь, Михаил Федорович, благословил сына своего, тебя великаго государя, быть на cвоем царском престоле, на владимірском и на московском государстве и на всех великих государствах россійскаго царствия царем и великим князем всеа Русіи".

Але ж це не означає, що і Роман Мстиславич, і Іван Грозний, і Олексій Михайлович, були володарями абсолютно всіх земель колишньої Київської Руси. І титул Івана Грозного чітко вказує нам на те, царем якої "всеа Русіи" він був. Як видно з титула, був він царем: Володимирським, Московським, Новгородським, Псковським, Рязанським, Тверським, і т. д... як видно, здебільшого земель угро-фінських...

Власне, в титулі царя перелічено всі етнічні території, що було включено до Московського Царства. І тут дуже цікавою виглядає зв'язка "... Владимирскiй, Московскiй..."... В 14-15 ст. міста Володимир, Москва стали етнічними центрами тих самих, напівміфічних, фінських племен мурома і мєщора. Ще цікавіше виглядає те, що Володимир стоїть в цьому переліку попереду Москви. Саме така послідовність розкриває нам, які політичні і етнічні процеси протікали на тих територіях... Ці два племені – мурома і мєщора – стали, по суті, підетносами одного народа – московитів.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

Щорічно на підставі фінансових декларацій у газеті "Голос України" публікуються списки осіб, пожертвування яких на користь політичних партій перевищують розмір, що визначається Верховною Радою України. А відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про політичні партії" політична партія зобов'язана щорічно опубліковувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, а також звіт про майно політичної партії.

Хтось, колись, бачив хоч один партійний звіт в газеті?

В резонансній "справі виселення товариства "Спадщина" позивач в особі виконкому Харківської міської ради використовуючи формальні приводи намагається через суд позбавити Харківське міське товариство "Спадщина" приміщення, яке розташоване в географічному центрі і, очевидно, є комерційно привабливим. При цьому не гребуються й відверто кримінальні засобами досягнення цілі – як виявляється в ході вивчення позивної справи знайдені підроблені документи.

Для цього потрібно написати листа на адресу: service@youtube.com Тема: ukrainian youtube

Краткий словарь блатного жаргона: "Люди – в старой терминологии – блатные, воры"

Випадково (люблю я всілякі "випадковості") потрапила мені сьогодні до рук газета від 25 вересня цього року, з невеличкою статею про те як країна, вчергове, готувалась до епідемії грипу. Відчуйте різницю, чим жила країна тоді...

Думаю, далі доречним було б написати щось на кшталт: "... а потім була паніка..."

Сенсаційне відеозвернення майора міліції Путіну, в якому він розповідає про шалену корупцію всієї міліції, про малі зарплати, про потурання прав міліціонерів, про те, як саджають людей за наказом. Цікаво, а що у нас, у Юри Луценка, все чікі-пікі? Всі українські мєнти мовчать, бо благоденствують...

"І я знаю, що коли кожен з вас поїде до себе додому, то частинку цієї доброї, прекрасної інфекції боротьби за свободу ви донесете до кожного села, селища і міста."

Ця частина промови на персональному сайті Тимошенко вирізана... Та  це й не дивно. Людині, яка марить  "діктатурою  Закону" (можливо Юля Володимирівна, разом з іншим клоуном, теж збирається змінити хвамілію), тільки й залишилось, що асоціювати свободу з  інхвекцією ...

Про це вона заявила в ефірі "Шустер.Live", коментуючи результати опитування в студії, де 53% глядачів побачили в ній риси диктатора, а 47% - сильну руку.

Однажды к Юлии Владимировне Тимошенко пришли народные депутаты Уколов, Богдан и Терехин. Юлия Владимировна брезгливо спрятала руки за спину и спросила:

- Чего надо, извращенцы?

- Такое дело, Юлия Владимировна! – промямлил Уколов.

– Про нас тут всякие гадости пишут.

- А нечего было для педофила адвоката нанимать! – сварливо сказала Юлия Владимировна.

- Вот, и Вы туда же! – обиделся Уколов. – А ведь на нас клевещут!

- Да! – вмешался Терехин.– Мне вообще только чернокожие нравятся. Так что не мог я. Никак не мог!

- А я вообще этих двоих не знаю! – храбро закричал Богдан.

- Честно? – строго спросила Юлия Владимировна.

- Мамой клянусь! – ответил Уколов.

– Бля буду! – подтвердил Терехин.

– Да век "Артека" не видать! – побожился Богдан и осекся.

- Ладно, я что-нибудь придумаю. – пообещала Юлия Владимировна.

Когда трое ушли, она выглянула в окно и увидела большой плакат, на котором было написано: "ДЕТИ БОЯТСЯ УКОЛОВ".– Уколов... – про себя сказала Юлия Владимировна. – Прививок и вакцинаций... Хм...

Она набрала номер Министерства охраны здоровья и сказала:– Алло! Князевич? Вася, слушай, у нас никакой эпидемии, часом, нет?... Свиной грипп? А это опасно?... Нет, Васенька, это очень опасно!... А я сказала, смертельно опасно! Для всех! Почему? Потому что грипп опаснее педофилии! Пусть срочно запасаются масками и противовирусными препаратами! Кто первый добежит, тот и купит!... А легочной чумы у нас нету? Жаль… Ну так в течение трех дней по всем каналам рассказывайте, что никакой легочной чумы нету. И кино про эпидемии крутите!.. А, это не к Вам, это к министру культуры? Ок, работайте!

Юлия Владимировна сделала еще несколько звонков, записала обращение к народу и устало откинулась в кресло:

- Вот так, мои хорошие! О своем здоровье лучше заботьтесь, а моих депутатов не трогайте.

http://paraska.info/news/pedo/