Княжат росских недáрмо тóт клéйнот, Стефане, нóсиш

На герб князів Четвертинських, 1623р. Текст написано руською мовою: Ђ=і, приголосні перед «и» та «е» читаються твердо.

 

http://youtu.be/akB3btMbZAg

Княжат росских недáрмо тóт клéйнот, Стефане,

Нóсиш, и сáм княжáтем будучи в их станє,

Бо в дЂлности и в цнóтах княжатом ровнаєш:

Коня, зброю, корону, копЂю гды маєш.

Взятый єстесь у свЂта, щенжне узброіоный

И отъ бога въ покорном сърдцу улюбіоный:

Влодéмера, Всеволода, цного Ярослава

Мужство, вЂры и цнот всЂх при том гербЂ слава

В тобЂ тепер сіяєт; и межи княжаты

ДавнЂйшими тобою хлюбятся сарматы,

Свитополком, княжатем славным Четвертенским,

Правослáвным побожным мужем и рыцерским.

Ну ж теды менжным славъся, маєш оборону —

Правость вЂры; а в небЂ мЂти меш корону.

….

…І  Острозьким і Вишневецьким, як чільним українським князівським родам, уділено в родовідно-житійній літературі чимало уваги, і це ще не все – далі розглянемо присвячені їм геральдичні вірші та епітафії.

По тому ж, коли українська суспільність утратила цих своїх чільників (рід Острозких перервався, Ярема Вишневецький став католиком), увага еліти перейшла до князів Четвертинських, які твердо трималися православ’я, відтак уже їх почали вважати за чільний рід, адже були, як і Острозькі, Рюриковичами.


Про князів Четвертинських написав генеалогічне оповідання Захарія Копистенський (1623), воно стало передмовою до книги «Бесіди святого Івана Златоустого». Тут визначається «висока шляхтність роду Вашої княжої милості», «ідуча з монархів роських, що тронували в Києві» і подається генеалогія від Світослава, тобто Святослава І Ігоревича, через Володимира Великого, Ярослава, Володимира Мономаха та інших великих київських князів. Володимиру Мономаху при цьому виділяється особлива увага. Загалом же ця гілка йде від князя Святополка, син якого Олександр, за З.Копистенським, володів містом Четверня, від чого князі назвалися Святополк-Четвертинськими – загалом генеалогія подається досить докладна. Відтак автор резюмує: «Щасливий ти є, що плем’я і рід твій у роді пресвітлих тих монархів роських є і пробуває; щасливий ти є, що і до цих часів ласкою Божою по своїм місті Четверні залишаєшся. Отож, як Давид зі свого, хоч і малого, Витлиєма тішився, і ти зі своєї Четверні утішайся, як із най­більшого міста, оскільки тут старожитне гніздо і дім є»; відзначається і несхитність цього роду в православній вірі, оповідається героїчна історія роду з похвалою князю Стефану – окрім його прихильності до духовенства, відзначається й те, що «ваша княжа милість природний свій славенський діялект, або мову, любиш і виславляєш і, силу його розуміючи, радо книги того діялекту читаєш і багатьох до читання і закоханості в ньому велиш побуджувати»; при цьому подано високу оцінку «мові славенській, що мові грецькій природно узгідна» і яка досконаліша латинської.



Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*