Безпартійний Лозінський – як «апофеоз» партійної системи виборів

Лозінський Віктор Олександрович 1963 року народження, безпартійний, освіта вища, генеральний директор сільськогосподарського ТОВ «Манжурка», проживає в місті Києві. Дата та причина вибуття: 03.07.2009, за власною заявою. «Блок Юлії Тимошенко», № 96 у виборчому списку

(З офіційного сайту ЦВК  http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001)

Отже, як тільки пересічний читач, громадянин України, побачив цю інформацію під таким заголовком, то у нього в голові, зразу ж, має виникнути цілком логічне запитання: «Якого дідька БЕЗПАРТІЙНА!!! особа робить в ПАРТІЙНОМУ!!! виборчому списку кандидатів в депутати до ВЕРХОВНОЇ!!! Ради????!!!»

І як тільки громадянин, виборець, задав собі це питання, то, зразу ж, до нього приходить розуміння: розуміння того, як , насправді, сьогодні функціонує, та сама, «партійна», пропорційна система виборів…

Відповідь виявляється дуже простою: «партійна» система виборів – це результат особистих домовленостей кандидата в депутати з партійними босами, які формують списки перед виборами. Іншого поясненя я не бачу! Людина, яка жодного дня не була в партії, по партійному списку, потрапляє зразу до Верховної Ради України! Це абсурд!

Власне, саме тому я не сприймаю слів Юлі Володимирівни, про те, що, мовляв, «партія помилилася»! Пробачте, пані, а до чого тут партія? До чого тут партія, якщо рішення про включення безпартійного Лозінського до списку БЮТ приймали, особисто, Ви! Та ще й вихвалялись цим перед виборами!

Коли українському народові «впарювали» пропорційну систему виборів, то говорили, цитую покійного Є. Кушнарьова, «політичні партії виступають головними політичними суб’єктами – РЕПРЕЗЕНТАНТАМИ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН (виділено мною) і головними інструментами впливу на державну владу для їх реалізації і головним ПОЛІТИЧНО-ВІДПОВІДАЛЬНИМ у випадку завоювання, а потім і неефективного використання державної влади».

Чи відповідально поставився БЮТ до цього вбивства? Відповідь – ні! Якби БЮТівскі функціонери ставились до цього відповідально, то, мабуть, на кожному стовбі Голованівського району, вже давно мали б бути вивішені телефони довіри юристів з БЮТ, щоб, відтепер, жодна волосинка не впала з голови мешканців району. Бо люди до сих пір не називають своїх прізвищ журналістам, через те що Лозинський колись може повернутись…

Чи відповість БЮТ за вбивство Валерія Олійника? Так, відповість, ба навіть більше, БЮТ і Юля Володимирівна особисто, вже відповідають за це – відповідають рейтингами!

Я вже не кажу, що БЮТівці могли б, як компенсацію, від себе постановити матері загиблого пенсію, та всіляко сприяти й допомогати їй. Але БЮТівськім юристам нема справи до старенької, вони вирішили «допомогти» іншій людині — вбивці Георгія Гонгадзе — генералу Пукачу, вина якого, між іншим, вже доведена в суді!

Судячи з усього, Юлі Володимирівні і її «раднику» була потрібна оперативна інформація про хід справи, саме тому, адвокатом, «на громадських засадах», до Пукача було відряджено БЮТівця Сергія Осику.

Невже в БЮТ вже не дбають про свою репутацію? Невже втрата політичного іміджу та довіри виборців на багато років вперед (якщо не назавжди) – це ніщо в порівнянні з тими втратами, що може зазнати «сірий кардинал» Юлі Володимирівни у зв’язку з розслідуванням справи Гонгадзе? Я не розумію, куди дивляться рядові члени партії «Батьківщина»; інших партій, що входять до блоку? Невже вони не бачать, куди скочується їхня політична сила? А може вони, взагалі, не для того в Раді, щоб мати свою точку зору?

Судячи по тому завзяттю, з яким Юля Володимирівна намагається проштовхнути «Закон про імперативний мандат», ось як вона уявляє партійну систему виборів.

Є «вождь»! Це людина, яка стоїть першим номером у списку. Вона формує списки , вона збирає гроші за місця в прохідній частині, вирішує, як голосувати по тому чи іншому питанню. Вона звітує перед  спонсорами, та отримує від них гроші та вказівки. Зрозуміло ж, «вождь» має декількох наближених осіб, яким він (вона) може довірити керування фракцією за своєї відсутності.

Далі йдуть «кнопкодави». Це люди, які, судячи з їх назви, тиснуть на кнопки так, як їм сказали і не «вякають». «Кнопкодавами» можуть стати партійні функціонери, у підлабузництві яких, «вождь» переконався особисто. Зрозуміло ж, своїх підлабузників тулить до списку й найближче оточення «вождя», а ті своїх і так далі.

І на сам кінець – «безпартійні». З назви зрозуміло, що це люди, які жодного дня не були в партії, але яким дуже хочеться (або дуже потрібно) потрапити до Верховної Ради. Тому вони йдуть, напряму, до «вождя» й домовляються особисто з ним про включення до списку, кожен на своїх умовах.

У випадку з тим же Лозинським, можна собі уявити, що він обіцяв «зробити» для БЮТ результати по округу, та возити на полювання, до Голованівського лісу, високопосадовців і вирішувати там з ними «всі питання». Натомість, партійні боси БЮТ, віддали йому «на прокорм» цілий район Кіровоградської області, з правом вимагання грошей з родичів затриманих мисливців та заміни української символіки на радянську (доречі, ми так і недочекались офіційної заяви БЮТ з цього приводу), та пообіцяли, «у випадку чого», нагородити відзнакою «за затримання особливо небезпечного злочинця», ну і, мабуть, «збили» трошки, «якихось пару лімонів» , грошенят…

Питається, невже донецький митник, член партії «Батьківщина», якого незаконно звільнили з роботи за підтримку, в 2004 р., Віктора Ющенка (і якому юристи БЮТ, на відміну від Пукача,  не допомогли), менше заслуговує на місце в партійному списку ніж Лозінський? Але ж, до Верховної Ради потрапив саме Лозінський!!!

Ну а зібравшись всі разом, до купи, у фракції, депутати забезпечують політичне прикриття бізнесу, кожен — свого.

Так розуміє партійну систему Юля Володимирівна. Саме так розуміє її й Рінат Ахметов, коли пропонує, в обмін на гроші, поставити Раїсу Богатирьову першим номером у списку ще ненародженої партії  Арсєнія_тм. Так само розуміє її й Дмитро Фірташ, коли вимагає, знову ж таки, в обмін на гроші, половину місць для своїх «кнопкодавів» у списку, все того ж, Арсєнія_тм. Так розуміє її й головний «рыгионал», Віктор Януквич, коли обіцяє Василю Цушку, за «гарний» результат виборів по одеській області, місце в прохідній частині списку його партії. Так розуміють її й Сергій Тігіпко з Олександром Морозом, коли торгуються за місця у списку. Так розуміє її й Володимир Литвин, коли заводить до парламенту референтів від олігархічної групи Іванова–Хмельницького

Так само розуміють партійну систему виборів і «вожді»  НУНС, бо у них «аж кишить» цими «безпартійними». Тому не потрібно дивуватись через те, що це «політичне одоробло» скоріше мертве, ніж живе – бо ідеології там «кот наплакав»: з самого початку все було побудовано на грошах та особистих домовленностях. І яскравим прикладом цих домовленностей, на почесному другому місці у списку, є, один з найбільших прогульників Верховної Ради, наш старий друг – «безпартійний» Арсєній_тм. Судячи з усього, пункт про відвідування пленарних засідань, не було включено до угоди з ним – Арсєнія_тм брали для виконання дещо інших завдань.  Показово, що третім в списку НУНС йде інший кандидат в Президенти  — «безпартійний» Анатолій Гриценко.

Ще однією характерною рисою партійних списків, є широке представлення в них людей, які «тичасово не працюють». Одним з таких, «тимчасово не працюючих», наприклад, є Сергій Осика — як виявилось, насправді, висококласний юрист, який  захищає (заплутує слідство?) генерала Пукача (я так розумію, завдання робити це, він отримав, знову ж, особисто від Юлі Володимирівни). Отже, Сергій Осика, свого часу, свідомо, приховав від громадськості інформацію про свою професійну діяльність. Цілком логічним буде припущення, що всі ці «тимчасово не працюючі» зі списків, так само, свідомо, щось приховують про себе від виборців!

….

Після того, як ми встановили партійній системі «діагноз», треба потурбуватись про «ліки». Отже, потрібно

1. ВІДКРИТИ ПАРТІЙНІ КАСИ!

«Безпартійний» Арсєній_тм, наприклад, надрукував за «чорний нал» вже декілька мільйонів примірників своєї «циркової програмки», жоден з яких не має зворотньої інформації, а тепер вішає народу локшину про якусь нову індустріалізацію…

На законодавчому рівні потрібно закріпити норму про те, що інформація про стан партійного рахунку є відкритою і будь хто , в будь який момент, може його перевірити. Ще краще, коли  партії викладатимуть цю інформацію, на своїх офіційних сайтах.

Доречі, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про політичні партії», політична партія зобов’язана щорічно опубліковувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, а також звіт про майно політичної партії. Хтось, колись бачив, в газеті, хоч один партійний звіт?

2. ВІДСТОРОНИТИ «ВОЖДІВ» ВІД ФОРМУВАННЯ ПАРТІЙНИХ СПИСКІВ!

Саме так! На законодавчому рівні закріпити норму про те, що партійні списки мають формуватись «з низу» і ніяк інакше.

3. ВІДКРИТИ СПИСКИ!

Залишити «вождю» і його найближчим лизунам першу п’ятірку! Всі інші місця мають посісти представники регіонів. Ні в якому разі неможна прописувати в законі систему потрапляння до списків, бо на прикладі закона про вибори депутатів, ми бачимо, що «вожді» пишуть закон під себе, а потім легко його обходять. На законодавчому рівні має бути закріплено норму про те, що партії, перед виборами, мають оголосити списки та оприлюднити систему, по якій кандидати потрапили до них. Тільки та партія, що запропонує ефективну і відкриту систему потрапляння кандидата до Верховної Ради та відкликання його звідти, має набирати найбільшу кількість голосів. Від партійних функціонерів вимагається тільки скласти справедливу систему, по якій всі регіони мають бути рівномірно представлені в Парламенті.

4. ЗАБОРОНИТИ БЕЗПАРТІЙНИХ В СПИСКАХ ПАРТІЙ!

Центральній виборчій комісії заборонити приймати списки партій в яких є безпартійні особи. В інформації про кожного кандидата має бути вказано, з якого року він перебуває в партії та його партійна кар’єра. Якщо кандидат «тимчаово не працює», потрібно вказувати його останнє місце роботи.

Після потрапляння до Верховної Ради, кожен депутат має надати про себе вичерпні відомості, що будуть розміщені на сайті центральної виборчої комісії: де працював, засновником яких фірм він є, акції яких підприємств він має і т.д. Якщо депутат вкаже неповні або неправдиві відомості, це потрібно розцінювати як привід для припинення депутатськіх повноважень цієї особи.

5. ЗМІНИТИ ПРОЦЕДУРУ ЗНЯТТЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ!

Юля Володимирівна приймала рішення, про включення Лозінського до списку, особисто! А відповідальність за дії свого «героя» розподілила рівномірно між 450 народними депутами. Юля Володимирівно, як на мене, це несправедливо!…

Отже, рішення про зняття депутатської недоторканості та припинення повноважень депутата, має приймати, і нести за нього відповідальність, саме фракція, а не весь склад Парламента! Так само, і зникнення «героїв», теж має бути на політичній совісті партії і вона має відповісти за це, на найближчих виборах!

6. ПЕРЕД КОЖНИМИ ВИБОРАМИ ПАРТІЯ МАЄ СКЛАДАТИ СВІЙ УРЯД!

Партії, перед кожними виборами, замість передвиборчих програм, мають запропонувати суспільству свій варіант уряду, з яким вони йдуть на вибори, і це теж має бути закріплено законодавчо. Експерти ж і суспільство, нехай порівнюють варіанти урядів від різних політичних партій і оберають «найкращій». Ось, наприклад, передвибоча програма БЮТ http://www.byut.com.ua/ua/aboutus/manifest.php

Особливо розчулюють, після справи Лозінського та педофільського скандалу, гасла:

«Ми позбудемося насилля влади над людиною», «Покарання стане адекватним мірі правопорушення», «Ми роз’єднаємо корупційне об’єднання влади та капіталу»

Тому, пропоную партіям залишити передвиборчі програми в штабних клозетах, для використання їх, штабістами, за прямим призначенням…

7. ВІДКРИТИ ФОРУМИ НА ОФІЦІЙНИХ САЙТАХ ПАРТІЙ!

Давайте порівняємо сайти трьох найбільших політичних сил, представлених в Верховній Раді.

ПР —                  http://www.partyofregions.org.ua/

БЮТ —               http://www.byut.com.ua/ua/

Наша Україна —  http://www.razom.org.ua/

Спільною рисою всіх цих сайтів є відсутність на них форумів. Як ми бачимо, щоденне відкрите спілкування з власним народом не входить до програми жодної з політичних партій.  В кращому випадку,  Вас згодні прийняти «особисто», так, щоб жодна інша душа не дізналась, про що Ви розмовляли з партією. «Вожді» вважають, що красивих гасел та яскравої картинки, за кілька сотень доларів, народу цілком вистачить…


Приблизно так, на думку автора, мала б виглядати партійна реформа. Дуже багато, насправді, в цій справі залежить від позапарламентських партій, що мають шанси потрапити до Верховної Ради. Жоден закон не забороняє відкривати списки та оприлюднювати систему потрапляння до них! Саме ці партії мають розпочати цей рух та йти на наступні парламентські вибори з гаслами очищення і впроваджувати в життя принципи задекларовані в цій статті!

А якщо нічого не зміниться і все залишиться так як є сьогодні? Ну що ж, тоді можна говорити про те, що українське суспільство не зробило жодних висновків з голованівської трагедії і Валерій Оліник був далеко не останньою жертвою «слуг народу» — смерть ні в чому невинної людини тоді, справді, була марною…

 

ЗИ  Після того, як країною шириться черговий — педофільский — скандал, фігурантами якого є, знову, члени БЮТ, стало ще більш очевидним, що партійна система України вимагає негайного реформування!

Тому всі, хто займає більш-менш активну громадянську позицію, може взяти участь в інтернет-акції «Запропонуй своїй партії реформу», це відбере у Вас 2-3 хвилини… http://konovchenko.blox.ua/2009/10/Internet-aktsiya-Zaproponuj-svoyij-partiyi-reformu.html