«Лист СБУ-2»: українським активістам Харкова «шиють»… зазіхання на суверинитет України!!!

Проти керівників громадських організацій, які написали листа Президентові США Бараку Обамі щодо незаконного виселення Харківською міськрадою культурно-освітнього центру Харківського міського товариства «Спадщина», Прокуратура Харківської області порушує кримінальну справа. Підписантам звернення до Президента США буде інкримінована стаття за 1 розділом Кримінального Кодексу України – «Злочини проти основ національної безпеки України».

Очевидно, керуючись новою зовнішньополітичною доктриною України, політичною кон’юнктурою й задля упокорення опозиційних громадських активістів Прокуратура Харківської області задумала широкоформатний процес за історичним прикладом «Процесу СВУ-СУМ», який у 1929-1930-х роках легалізував тотальні репресії над українською інтелігенцією. До списку сучасних  «ворогів народу» зараховані відомі харківські діячі української культури, науковці, митці, кобзарі, які підписали Звернення до Президента США Барака Обами (текст звернення дивись: http:cym.org.ua/tmp/100405155918N.html).

До політичного процесу над підписантами листа до Президента США залучене Управління Служби безпеки України в Харківській області, якому надані повноваження з’ясувати ступінь небезпеки новітніх «ворогів народу» для державного суверенітету України. Як стає зрозумілим з тексту запиту керівництва УСБУ в Харківській обл. до одного з ініціаторів звернення до Барака Обами, форма, стиль і мета «розкрутки» обвинуваченого дуже нагадують методи діяльності НКВС 20-30-х років ХХ ст. Текст запиту дивись нижче: прошу розповсюдити.

 


В России началась вооруженная борьба с режимом.


На Дальнем Востоке началась партизанская освободительная война против антинародного режима Путина, сообщают русские националистические источники.

Из Приморья поступили сведения о том, что партизанский отряд Романа Муровцева успешно вышел из окружения и готовит новые удары по бандам оккупантов.

В интернете появилось воззвание офицера ВДВ Романа Муровцева.

Полковнику Квачкову и другим соратникам от офицера ВДВ Романа Муромцева.

Прошу разместить наше воззвание к русским людям …. и потом, когда мы погибнем в неравном бою, рассказать правду о нашем подвиге, о нашей борьбе…..

ВОЗВАНИЕ КО ВСЕМ У КОГО ОСТАЛАСЬ ЧЕСТЬ И СОВЕСТЬ!!!

Мы воины нашей многострадальной и порабощённой России говорим Вам:

Мужики, если в Вас осталась хоть что-то русское, то тогда хватить бухать и ныть на кухне, пусть наш подвиг будет для Вас примером и инструкцией для дальнейшего действия по спасению нашей Родины во имя будущего наших детей.

Больше нету сил терпеть беспредел мировой закулисы, которая творит террор на нашей земле.

Мы спецназ ВДВ поднялись на вооружённую борьбу против захватчиков нашей страны. Мы уже ведём вооружённую борьбу против них УБИВАЯ ЭТИХ ПРОДАЖНЫХ ТВАРЕЙ.

Уже СМИ вылили против нас огромные мегабайты информации лжи. Не верьте им люди России, мы не преступники и не убийцы, мы воины нашей России, мы поднялись на борьбу против зла, которое поработило нашу страну, а русский народ поставило на колени и на вымирание по несколько миллионов человек в год. Мы поднялись против еврейского фашизма как наши славные деды, и отцы поднялись в 1941 году против немецких захватчиков….

Скоро после выхода этого воззвания враг заблокирует все выходы информации о происходящем на Дальнем востоке в Приморском крае. Прошу как можно больше всем людям скажите правду о нашем подвиге, о нашей борьбе за справедливость в борьбе со злом, пусть помнят и гордятся…

Враг стянул против нас огромные силы оккупационных вооружённых сил, мы отступаем, пытаясь дать врагу отпор, против нас уже применяется новейшее вооружение.

Мы осознано поднялись на вооружённую борьбу зная, что погибнем в этом не равном бою…

Когда нас убьют, то поставьте за нас свечу в храме за упокой души, помолитесь нашим славным предкам пускай встречают своих сыновей, мы идём к Вам наши славные предки, с гордостью отдавшие свои жизни за Русскую землю,

ЗА БУДУЩЕЕ РУССКИХ ДЕТЕЙ! ЗА СВОБОДНУЮ РОССИЮ!

***

Русский боевой отряд Романа Муромцева — ветерана боевых действий в Чечне, ведет боевые действия против бандитской кремлевской группировки с 27 мая 2010 года.

За это время отрядом проведено несколько успешных акций против оккупантов, в том числе ликвидация оперативника МВД, «прославившегося» своими зверствами по отношению к мирному населению и сожжение отделения милиции в селе Варфаломеевка.

В настоящее время отряд состоит из 5 человек:

Роман Муровцев — командир

Александр Сладких

Андрей Сухорада

Роман Савченко

Александр Ковтун.

Судя по последним данным к отряду примкнули несколько добровольцев.  Более того — понимая уровень ненависти людей к режиму, сегодня вышло новое послание партизан

«ПРИКАЗ № 1 Командующего Русской армией на Дальнем Востоке

Сегодняшняя ситуация в России доказывает только одно. Власть в России принадлежит национальным изменникам и предателям. Мне как русскому офицеру ВДВ России, давшему присягу защищать свою страну от вышеперечисленных лиц, больше нету сил терпеть и смотреть, как эта мразь уничтожает мой народ и предаёт мою Родину врагу….

На основании вышеизложенного

ПРИКАЗЫВАЮ

Всем у кого ещё осталась честь и совесть у кого ещё есть сила воли и желание сражаться за Россию встать и исполнить свой воинский долг, а именно: защитить русский народ и Россию от национальных изменников и предателей.

Лучше сегодня, чем никогда….

1. Соратники, находящиеся на Дальнем Востоке мы уже ведём вооружённую борьбу больше недели, у врага недостаточно сил для подавления нашего сопротивления, поэтому срочно начинайте формировать партизанские группы по уничтожению национальных изменников и предателей России. Где возможно, а это в деревнях берите власть в свои руки.

2. Остальным Соратникам братьям по оружию находящихся в Сибири, на Урале и Европейской части России в случае освобождения Дальнего Востока от оккупационных войск антинародного режима с целью не дать осуществить переброску вооружённых оккупационных сил антинародного режима, перекрывать железнодорожные пути, автомагистрали аэропорта…Всем остальным гражданам прошу Вас подержать нашу с Вами национально – освободительную борьбу за свободную Россию.Все кто, чем может, помогите: продовольствием, обмундированием, деньгами, медикаментами….

«Командующей Русской армией офицерВДВ РОССИИ Роман Муромцев»

По последним данным отряд успешно вышел из зоны зачистки и уничтожил на сегодняшний день 7 сотрудников МВД.

Відео «Міліція відповість за вбивство!»

1 червня міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов підписав наказ щодо залучення до проведення службового розслідування надзвичайної події, внаслідок якої в Шевченківському райуправлінні міліції загинув студент, представників правозахисних організацій та ЗМІ. До її складу ввійшли представники від правозахисників — Едуард Багіров (Міжнародна Ліга захисту прав громадян), телебачення — Володимир Мжельський (НБМ «5 канал»), преси — Анатолій Гавриш (газета «Факты и комментарии»), Інтернет-ресурсів — Тетяна Кругова (сайт «Кримінал. ТВ»).

 



 

 

Житомирські менти намагалися під час акції заборонити журналістові зйомку, відштовхували, хапали за руки, намагалися забрати фотоапарат.

 




 

 

Мєнтовскій бєспрєдєл. На цей раз в Кіровограді

Імена хлопців:
Маленко Денис В’ячеславович
Іванченко Сергій Сергійович — неповнолітній
Бондар Андрій

Ось що розповіла мені Наталя Маленко, мама Дениса.

23 травня її син з двома друзями був у клубі на дискотеці. Туди прийшли п’яні співробітники УБОП і почали по-хамськи чіплятися до хлопців — мовляв, зараз всіх «построять», обзивати їх і т.п. Зав’язалася суперечка, і один з УБОПівців, Подкладенко, ударив Андрія Бондаря головою об коліно. Почалася бійка…

Дениса Маленка забрали 23 травня практично з дому, зі сходів перед квартирою. За що — батькам не сказали: «Звертайтеся до райвідділу». У райвідділі батьки сиділи до глибокої ночі, але їм знов нічого не сказали.
Згодом почулися крики. Наталя Маленко і Людмила Іванченко, мама неповнолітнього Сергія, по пожежній драбині залізли під вікно другого поверху і побачили, як чотири міліціонери страшно б’ють їхніх дітей, закутих у наручники.

Наталя почала стукати у вікно і кричати: «Припиніть їх бити!». Мєнти закрили жалюзі і продовжили.

Зараз хлопці на ІТТ на вул.Жовтневої революції, медичну допомогу їм не надають. Мати знає, що лікар у них був, і що була судмедекспертиза, але результати обстеження невідомі — кажуть, це таємниця слідства.
Скоріше за все, мєнти просто тягнуть час, щоб зійшли побої.

Мати бачила сина, коли його виводили-заводили — каже, побитий до невпізнання, ледве ноги волочить. Вже 6 днів він без медичної допомоги.
Найближчий суд про призначення запобіжного заходу буде лише в середу. Обвинувачення висунуть у понеділок.
А сьогодні субота.

Батьки хочуть, щоб їхніх дітей відправили у лікарню і зробили діагностику внутрішніх органів, рентген тощо, бо підозрюють серйозні внутрішні ушкодження. Вони вже зверталися у прокуратуру області і Ленінського району — все марно.

Хто може — допоможіть! Журналісти — розголосом. Можливо, у Кіровограді є толковий адвокат, якого не зможуть не пустити до хлопців, який не дасть зам’яти це діло і залишити їх без медичної допомоги.
Одного хлопця в міліції вже убили. Давайте для початку витягнемо разом хоча б цих.

Телефони батьків:

Наталя: (095)166-41-38
Людмила: (099)962-10-91

Хто може допомогти їм — хоча б порадою (але толковою, не смикайте їх без діла, бо — самі розумієте), кому потрібна додаткова інформація — зателефонуйте їм і не дайте замовчати цю справу.

Дістало, що Україна перетворюється у «державу неляканих ментів».
З озброєної людини питати треба в десять разів суворіше, ніж з неозброєної.
З людини, що представляє державу, — в десять разів суворіше, ніж зі звичайної людини.
Таку кару, як побиття, не може призначати навіть суд, який має право карати.
А менти права карати не мають взагалі. Навіть найгірших злочинців вони повинні вміти затримувати без каліцтв.
За побиття людини міліціонер має відповідати, як звичайна людина за вбивство.


http://bilozerska.livejournal.com/262633.html

Лес как-то по дыбильному посажен — видео того, как боевики Гепы и Допы схлестнулись с жителями Харькова.

 

 

http://www.youtube.com/watch?v=6K4O5GaYIkg&feature=player_embedded

Сегодня они пришли в оранжевых жилетах, в 2006-ом, во время побоища на Клочковской, были в белых перчатках, а завтра придут в форме муниципальной милиции?! http://blogs.pravda.com.ua/authors/avakov/4bff028ab79da/

Жителям Харькова  и всех других городов и сел совет — выбирайте  таких бандюков, как Допа с Гепой, и у вас будет такой же порядок.

Заборонні задоволення коштують дорого – педофілам довелося розщедритися


В то, что такой беспредел возможен, не хотелось верить до последнего.

Еще две недели назад, пересылая свое решение по одному из аспектов дела, следователь Гарбуза подкрепил свой ответ выпиской из решения суда от 17 августа 2009 года, в котором написано: «Наведені в поданні обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що Полюхович Дмитро, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, перебуваючи на волі — може ухилитися від слідства та суду, продовжуючи злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі, оскільки інші співвиконавці злочину не встановлені.

Враховуючи наведене, виходячи с тяжкості злочину та особи винного, суд вважає необхідним обрати відносно Дмитра Полюховича запобіжний захід у вигляді взяття під варту».

С тех пор «співвиконавці злочину» уже давно известны всей стране. И до Полюховича им дела никакого нет. Более того, они хотели бы избавиться от него при первой же возможности.

Но информация, поступавшая «с той» стороны, свидетельствует, что все последние месяцы он был крайне «нестабилен» и поставил подельникам четкое условие — либо они его вытягивают, либо он их «сливает». Мол, ему все равно, сколько сидеть по такой статье — 5, 7 или 12 лет.

Главный элемент шантажа — флеш-карта памяти, на которой запечатлены все участники оргий.

Кроме того, есть основания полагать, что есть как минимум одна запись и на компакт-диске. Данную запись демонстрировали в узком кругу депутатско-адвокатской тусовки еще в конце октября 2009 года. На ней «якобы» запечатлен один из названных фигурантов скандала с еще двумя людьми. Эта тройка забавлялась на видео с тремя мальчиками.

Когда мы узнали об этом факте, то попросили помощников человека, демонстрировавшего видео, узнать — может ли он предоставить это видео следствию. Ответ был отрицательный. Мотив отказа также отсутствовал. Нас попросили забыть о том, что такое вообще имело место.

Забыть — не получается…

Видео с высокопоставленными педофилами — фигурантами скандала, на сегодняшний день является «секретом Полишинеля». Все об этом знают, но официально говорить не хотят.

Так же как и о том, что никакого реального «детектора лжи», который мог бы стать основанием для снятия подозрений, ни один из фигурантов не проходил.

Со слов следователя Гарбузы, он лично подписывал направления на полиграф, а также на медицинские экспертизы, которые якобы могли установить склонность тестируемых к гомосексуальным контактам. Только вот где проводились эти самые «экспертизы» — большой вопрос.

Можно ли стопроцентно идентифицировать у взрослого 40-летнего человека, последствия  ли это гомосексуальных контактов, или проблемы медицинского характера, в отличие от детей, — вопрос спорный. И я оставлю его специалистам. По крайней мере, на момент, когда я писал о том, что фигуранты спешно запасаются справками от проктологов — как показали дальнейшие события, информация полностью соответствовала действительности.

Однако мало кто знает, что ни в одном центре криминалистических экспертиз нет того самого полиграфа!

Если читатель помнит, когда прозвучала информация о том, что еще до возбуждения уголовного дела Елена Полюхович и оба ребенка проходили полиграф, то сразу же посыпались обвинения. Мол, экспертизу проводила частная, пускай и лицензированная, контора. И что нельзя доверять «частной лавочке» и детектору, за который платили сами потерпевшие.

Но не стоит забывать, что тот детектор Лена проводила не для того, чтобы получить доказательство — согласно КПК Украины, полиграф не является доказательством в суде. А для того, чтобы самой до конца поверить в то, что все рассказанное детьми — не вымысел.

Детектор самой Лены не планировался. Однако, когда специалисты, проводившие тесты детей, увидели, что правдивость детских ответов составляет 98,5% , они попросили её саму пройти детектор, сказав, что денег с нее не возьмут. Они просто хотят понимать, действительно ли она не знала о том, что происходило.

Когда Лена прошла тест с 99%-ной достоверностью — люди, которые до этого не один десяток лет проработали в силовых структурах, не могли уже говорить об этом деле без мата и пачки выкуренных сигарет… ДА! И ТАКОЕ ВОЗМОЖНО В ЭТОЙ ЖИЗНИ! В ЭТОЙ ГРЕБАННОЙ СТРАНЕ!!!

Но никто не задался вопросом — а где проходили детектор лжи высокопоставленные фигуранты этого уголовного дела? На чьем оборудовании оно проводилось? Какими специалистами? За чей счет, в конце концов?

Еще полгода назад одним из «співвиконавців злочину» был оглашен бюджет операции по отмазыванию любителей запретных удовольствий. Сумма для Украины была рекордной — 20 миллионов долларов. До этого потолком была сумма в 8 миллионов.

«План работы» состоял из 3-х этапов:

1. Дискредитация потерпевших и представителей потерпевших в масс-медиа. Наиболее выгодные отмазки — «политические технологии» и «жажда наживы».

2. Разрушение уже собранной доказательной базы путем шельмования любого фрагмента любого доказательства. Допущение максимально возможного количества процессуальных ошибок во время последующих следственных действий.

3. Формирование «альтернативной» доказательной базы. Если по-простому — фальсификация всего, что можно сфальсифицировать.

В общем-то, можно говорить, что за свои деньги ребята из Генпрокуратуры справились неплохо. Не все у них получается гладко, но — «пипл схавает»…

Погасить волну информационных сообщений в СМИ об этом деле помогло нагнетание истерии вокруг гриппа А/H1N1. Кроме того, с руководителями ряда СМИ были проведены «воспитательные разговоры» на счет того, что «раздувание шумихи вокруг педофилов — дурной тон, и вообще, это все плохо пахнет».

Поскольку на носу были выборы, ряд журналистов, к которым большинство относится с уважением, приняли решение не трогать эту тему по собственной инициативе, дабы не быть обвиненными в «раздувании политических провокаций».

Попутно несколько цистерн помоев было вылито на самих потерпевших.

Здесь организаторам операции приходилось платить, и платить довольно щедро — тема то громкая.  Дежурства на форумах  Украинской правды, УНИАН, Главреда, Подробностей, Обозревателя, ряда других интернет-изданий, и  отслеживания данной темы — стали чуть ли не боевым внутрипартийным заданием для нескольких десятков человек.

Попутно кипела работа над основным процессуальным действием, которое должно было вывести уголовное дело совсем в иную плоскость.

Генпрокуратурой была инициирована психиатрическая экспертиза Елены Полюхович. Именно заключение о ее невменяемости могло разрушить это уголовное дело до фундамента. Но в ноябре Лена провела пресс-конференцию, после которой сомневаться в её «твердом уме и светлой памяти» стало довольно сложно. И Лене сообщили, что вопрос о психиатрической экспертизе снят с повестки дня.

Однако именно после этого, для Генпрокуратуры наиболее остро стал вопрос о проведении процедуры психиатрического обследования детей.

Вот он! Это не Лена все придумала — это дети придумали и убедили мать!

Отличная отмазка, на которой можно всё выстроить. Да и провести «объективную» экспертизу детей куда легче, чем взрослой женщины, которая на тот момент уже полгода добивалась справедливости, и видела этих сволочей насквозь.

Что бы ни пытался замгенпрокурора Виталий Щеткин выдавать за «правду», Лена не давала категорического отказа на требование предоставить детей для проведения психиатрической процедуры.

Она выставила только два условия: экспертиза должна сниматься на видео, и во время экспертизы будет присутствовать психолог, которая была привлечена к работе с детьми тогдашним следователем еще в июле 2009 года, и которая давала экспертное заключение о состоянии детей.

Оба эти условия следователь назвал незаконным. Несмотря на то, что Уголовно-процессуальный кодекс предусматривает оба действия.

Тем не менее, для нашей генпрокуратуры подобные «шероховатости» — ни к чему. И, не сумев получить детей для психиатрической экспертизы, которая смогла бы решить все проблемы педофилов, Щеткин использовал этот факт в своей игре. Не дает детей — значит, есть причины!

А сам Полюхович, по словам Щеткина, зарекомендовал себя с хорошей стороны.

Господин замгенпрокурора, а вы не могли бы пояснить: с хорошей стороны — это как?!

Как обвиняемый в изнасиловании малолетних в извращенной форме может себя «зарекомендовать», сидя в одиночке СИЗО СБУ?! Он что, просто никого там не успел изнасиловать?!

Видимо, у господ Медведько, Щеткина и Гарбузы — свои, довольно извращенные, представления о том, что такое хорошо…

Попутно генпрокуратура умудрилась создать прецедент в уголовном праве Украины. Впервые за всю историю украинской юриспруденции из уголовного дела, под предлогом необходимости допроса, была выведена представитель потерпевших — адвокат Калиниченко. И случилось это, по странной случайности, сразу после того, как Елена Полюхович отказалась от услуг адвоката Цыганкова.

То есть, поняв, что у потерпевших остается только один возможный защитник, который может указать на конкретные незаконные действия «следствия», прокуратура с особым хладнокровием и цинизмом вывела адвоката из дела — дабы не мешал «проводить операцию».

Но на этом генпрокуратура не останавливается.

Даже такой момент, как экспертиза компьютера Полюховича, сейчас пытаются перекрутить в пользу подозреваемого. Речь идет о том, что в настоящее время мы столкнулись с не очень состоятельной попыткой обвинить Елену в том, что, мол, не Полюхович скачивал детское гей-порно и заливал на сайты, которые он «модерировал», а она сама. И уже после того, как он съехал с квартиры, заливала порно-контент в компьютер.

На самом деле в этом случае имеет место довольно грубая попытка выдать восстановленный контент — за созданный. Любой более-менее грамотный специалист по восстановлению данных расскажет вам, что залитый из интернета или с флешки файл можно легко отличить от удаленного, затертого, и восстановленного с помощью специального программного обеспечения.

Так что группа Медведько — Щеткин — Гарбуза поработала хотя и довольно грязно, но вполне эффективно.

Главное — Полюхович  до суда  будет на свободе. А значит, есть возможность договориться с ним более предметно. А там еще можно поработать над тем, будет ли вообще суд…

Этим ребятам есть над чем «работать».

Как ожидается, ряд компаний, связанных с некоторыми фигурантами дела, должны в ближайшее время поменять соучредителей… А что вы хотели?! Запретные желания стоят дорого!

Главное, как говорят в большом бизнесе, «сделка должна быть закрыта» до осени, когда у Александра Ивановича заканчиваются полномочия.

Артем Дегтярев, специально для УП

Відео: вінок і Янукович:)

Адміністрація президента неофіційно заборонила поширювати відео з епізодом, де президента Януковича ударило вінком біля Могили невідомого солдата.



Востаннє подібний інцидент з вилученням відео траплявся в 2004 році, коли прес-служба тодішнього прем’єра Януковича заборонила поширювати кадри з яйцем, після якого Янукович втратив свідомість.

Інтернет вже відреагував на цю «непересічну» подію:)))

http://www.yapfiles.ru/show/95849/00082bep.gif.html

На Януковича впав вінок (фото). Відео забороняють?

Эпизод с нападением венка Неизвестного солдата на Виктора Януковича исчез с лица с земли. Такое впечатление, что фотографии на УП – это плод фантазии нашего фотографа.

Януковичу зразу несподобався вінок


Мы готовимся к эфиру и не можем найти ни одного кадра с падающим венком. Его нет ни на одном телеканале. В ответ на просьбу дать видео, звучит три стандартных ответа:

— у нас там не было съемочной группы;

— как раз этот план мы не сняли;

— ждем видео из пула, там…ну вы сами понимаете.

По моей информации, на ICTV диск с видео этого эпизода был просто изъят. Об этом рассказал один из технических сотрудников канала.

 

Но это не все. Под действие силы неизвестного происхождения попали даже иностранные СМИ. Агентство Reuters получило прямое указание от сотрудника пресс-службы Виктора Януковича – не выкладывать на ленту фотографии конфуза.

Московское представительство агентства также отказалось выкладывать серию на ленту, «чтобы не было скандала». «Раз вас там попросили, то и мы не будем выкладывать», – рассказал один из сотрудников агентства.

Правда это или нет, выяснить не удалось. Куратор московского представительства Reuters не захотел общаться с журналистом из Украины.

Вообще, если быть откровенным, эпизод и на самом деле не стоит выеденного яйца. Ну, упал венок. Ну, на президента. Ну и что? Разве это повод для шума? Думаю, не больше, чем ботинок, брошенный в Джорджа Буша.

Но теперь уже информационным поводом станет не падение венка. А тупость и дикость сотрудников Администрации.

 

Вообще, создается впечатление, что там к власти пришло какое-то непуганое зверье: ни работу с журналистами построить не могут, ни даже нормально реализовать свой страх перед СМИ.

P.S. Уже после того, как был написан блог, удалось дозвониться до Reuters. Услышав, кто звонит, сотрудник взбеленился: «Да нет никакой цензуры! Все!!! Никто ничего не давит! Щас все поставим, только отстаньте уже! Чего растрезвонились?». Пока фото нет… Говорят, этим уже озаботился офис агентства в Германии. Ждем!

P.S2. Мы таки нашли видео на одном из телеканалов. Оказалось, съемочная группа этого канала ушла с места событий до того, как сотрудник АП дал указание не показывать эпизод. Надеюсь, его не успеют забрать до того, как туда доберется наш водитель.

Блог Мустафи Наєма

Набір в боти!

Зараз активно набирають народ на роботу в політичну блогосферу та соціальні мережі.

Суть роботи: коментування записів в блогах, форумах, соціальних мережах

Вимоги:

— українська мова

— досвід роботи з блогами (або журналістика) не менше 2-х років


Основна направленість:

— підтримка нинішньої «лінії партії»

— організоване мочилово активних блогерів (чи їх окремих постів), які негативно пишуть про владу

— вкидування через блоги «цікавої інформації»

Російським путьом йдемо, панове?

http://kotyhoroshko.livejournal.com

Андрій Лизлов — перший історик Московії.

Першим почав замислюватися над створенням цілісної імперської історії Петро І, який навіть запропонував написати таку працю знаменитому Феофану Прокоповичу. Але Феофан ввічливо відмовився. Не стану цитувати їхню розмову. Вона відома. Та запам’ятаймо, що на цій стезі Петру I не пощастило. І все ж він зробив для подальшої московської фальсифікації історії два надзвичайно важливих кроки.

Перший: видав указ, яким звелів вивезти з України до Московії всі наші літописи, архіви, стародруки та писемні пам’ятки минулих часів. Геть усі до єдиної – з церков, монастирів, державних закладів та особистих архівів.

Другий: викликав з Німеччини декількох молодих талановитих істориків, як і фахівців інших галузей, котрі з часом склали ядро майбутньої Академії Наук. Серед них особливо відзначимо видатного російського академіка Міллера Герарда Фрідріха. Саме оцей Міллер подав думку про «написание Российской истории посредством государственного органа», чим і скористалася Катерина ІІ.

Та що цікаво, ні в Петра І, ні в Катерини II не було нагальної потреби в «написании истории государства Российского». Така історія на той час уже була написана Андрієм Івановичем Лизловим – боярином та сучасником Петра І, яку московський цар заборонив друкувати за «ересь».

«Скіфська історія» написана в 1692 році. Як бачите, ще в докатеринівські часи, і хоча її забороняли друкувати, та в рукописах вона розповсюджувалася… А в 1787 році відомий видавець Микола Новіков надрукував цю книгу в повному обсязі, хоча й невеликим тиражем, чим викликав гнів імператриці Катерини ІІ і невдовзі потрапив до буцегарні. А книги, надруковані в його вільній друкарні, майже всі були вилучені й спалені. Спалили геть усе, що потрапило до рук. Щоправда, в тому не було особливої потреби, бо «Скіфська історія» редагувалася знаменитим приплічником імператриці – Міллером.

Московська більшовицька влада сповідувала таку ж ненависть до тієї книги. Більше вона в Російській імперії ніколи не друкувалася. Лишень коли імперія конала, в 1990 році, «Скіфська історія» була перевидана в Москві тиражем усього 5000 примірників.

Що ж так лякало в «Скіфській історії» ще в далекому 1787 році московських владоможців та їхніх «писарчуків»?

«Интересно отметить характер правки: она была не только технической, но и по содержанию… Большая правка проведена тем же почерком и в самом тексте: так, вместо слов «царь и царица» написано «хан и ханша»; взамен слова «царство» поставлено «власть»; слова «московскому государю» заменены на «российскому», …а текст о «чудесах» вымаран из книги Лызлова… Трудно сказать, в чьих руках побывал данный экземпляр, возможно у Г. Миллера… Следы правки оставил не автор, а, видимо, лица, работавшие над текстом» (Скифская история, 1990 г.).

Отак відмовлялися від своїх золотоординських «царя і цариці», яким у московських церквах молилися ще в XVI столітті; фальшували все «московське» – на «російське»; вилучали з рукописів Лизлова тексти про «чудеса», тобто свідчення автора про фальшування московської історії. Але переписувати повністю працю А. Лизлова не стали; виправили, надрукували, потім спалили, коли отямились, та й годі. А все ж книга дісталася наших часів.

Потрібно зауважити: Лизлов у «Скіфській історії» посилався та цитував десятки відомих першоджерел. Він був надзвичайно освіченою людиною. Працюючи над книгою, повністю «перерив» велике Патріарше книгосховище, відвідав десятки монастирів та перечитав сотні стародруків, що в них зберігалися. Зверніть увагу: він працював зі стародруками до їхнього утаємничення. Тобто, «Скіфська історія» несе беззаперечні свідчення про існуючі та відомі на кінець XVII століття в Московії писемні пам’ятки.

Ось їхній перелік:

1. «Синопсис» (видання Києво-Печерської лаври 1674 року).

2. «Хроніка Сарматії Європейської» О. Гваньїні (польський переклад М. Пашковського 1611 року).

3. «Універсальні реляції» Джованні Бутеро (польський переклад 1609 року).

4. «Хронограф» (Київський). Невідомо який, бо «редакция 1512 г. не деленная на главы, в «Скифской истории» не использована».

5. «Засєкін літопис». Російські історики подають цю працю словами: «невідоме історичне джерело». Отож Андрієві Лизлову в кінці XVII ст. було відоме, а після «праці» Катерини II стало – невідоме.

6. «Історія про великого князя Московського А. М. Курбського» (видана в Литві в 1573 році).

7. «Історія про Казанське царство» (написана в другій половині XVI століття).

8. «Ступенева книга» (написана під наглядом Івана IV (Лютого) попом Афанасієм у 1560–1563 роках).

9. «Хроніка…» Матвія Стрийковського (використане Кенігзбергзьке видання 1582 року).

10. «Церковні хроніки» Цезаря Баронія (використаний польський переклад Петра Скарги, друге видання у 12 томах).

11. «Хроніка всього світу» Мартина Бельського (видання 1564 року).

12. «Польська хроніка» Мартина Кромера (польський переклад з латини Мартина Блажевського 1611 року).

13. «Історія греко-перських війн» Геродота.

14. «Історія Олександра Великого» Квінта Курція.

15. «Двір Цесаря турецького і його проживання в Константинограді» Симона Старовольського (польське видання 1646 року). Та декілька інших, менш відомих іноземних авторів.

Зверніть увагу, Андрій Лизлов у своїй «Скіфській історії» жодного разу не послався та не згадав про так звані «Общерусские летописные своды». У 1692 році він навіть не знав про їхнє існування.

На початку XVIII століття ще існували оригінали багатьох відомих українських стародруків, починаючи з твору Нестора «Повісті временних літ». Але після «наполегливої» праці Катерини II та її поплічників усі ті твори зникли. А нам підкинули сотні… «общерусских летописных сводов». Великомосковська брехня на сотні років заполонила історичну науку.

Та звернімося ще раз до «Скіфської історії». Ось факти, які беззаперечно засвідчив Андрій Лизлов:

1. На ті часи (1692 рік), скоріш за все, праця Нестора ще зберігалась у Київській Лаврі. Та й стан освіти московитів в кінці XVII століття не потребував подібних знань. Отож А. Лизлов в своїй книзі жодним словом не обмовився про «великого Нестора та його Повість временних літ». Він не знав про їхнє існування. Як не знали про те існування й московські владоможці.

2. Ми зазначали – Андрій Лизлов у своїй «Скіфській історії» гадки не мав про існування так званих «общерусских летописных сводов», хоча перенишпорив майже всі на той час відомі книгосховища. Ми пам’ятаємо, що їх офіційно почали «знаходити» лише після 29 грудня 1791 року, останнього дня праці Катерини II над «Историей, преимущественно России».

3. Лизлов у книзі також повідомив: на ті часи досить чітко відмежовували московитів від русичів. І вже аж ніяк не йшлося про «спільну колиску». Ось послухаймо його свідчення: «…Скифиа названа есть от Скифа… в ней же мы жительствуем, то есть, Москва, Россиане, Литва, Волохи й Татарове Европейские»…Казки про «великоросів» та «малоросів» народилися значно пізніше. На початку XVIII століття московита ще кликали – московитом.

4. Автор «Скіфської історії» зафіксував перебування Московії в складі єдиної держави Золотої Орди – 269 років, з 1237 до 1506 року. І то була єдина, неподільна держава. Ось про яку розмову двох московитів повідомив Лизлов, що відбулася 1480 року при нападі на ханську ставку.

«О Царю! Нелегко есть великое сие царство ( Орду) до конца опустошити и розорити, отсюда же й ты сам изшел, если и мы вси, и се есть Отечество наше».Зронити краще – неможливо!

5. Лизлов по-іншому доносить звістку про Куликовську битву. Він приділив їй лише півсторінки. То була звичайна міжусобна сутичка. Та цікаво, що саме русько-литовські князі очолювали та керували тією битвою.

6. Наостанок – надзвичайно цікава річ. Автор «Скіфської історії» не знав про існування московського князя Івана Калити. І то не дивина. Бо, як пам’ятають читачі, список московської династичної лінії Руриковичів склала особисто Катерина II. Сьогодні ми послуговуємося саме ним.

Кликали ж того князя не Іваном Калитою, а татарським іменем – Калта, що в перекладі з татарської мови – копито. Але то вже тема іншої цікавої розмови.

…У цій статті немає змоги наводити ще з десяток подібних свідчень Андрія Лизлова. Саме книга «Скіфська історія», котра була написана в докатеринівські часи, стала одним із головних, беззаперечних доказів московського фальшування історії. Лизлов у «Скіфській історії» подав московські події та факти у єдиному контексті розвитку Золотої Орди: єдина держава, єдині закони, єдині гроші, спільні міжусобиці, спільні методи їхнього рішення. І не важливо, де відбувалася подія – чи то на теренах Московського, чи то на теренах Казанського, чи то на теренах Астраханського улусів. Адже Москва виступала як головний ординський намісник на північних землях єдиної імперії.