Режим Януковича вже прослуховує й європейців

Президент Віктор Янукович на ялтинській конференції вже мав заготовлені відповіді на питання, які йому тільки збирались поставити!

Участь у «договорняку» взяли на цей раз не журналісти, а поважні іноземні експерти і навіть екс-комісар Євросоюзу Хав’єр Солана.

У розпорядження «Української правди» потрапила роздруківка, з якою Янукович прийшов на свою панель. Нагорі цього 13-сторінкового файлу написано «відповіді на можливі запитання під час участі у засіданні Ялтинської щорічної зустрічі».

А далі за текстом — те, про що планують питати Януковича, і варіанти його відповідей, підготовлені, очевидно, адміністрацією президента.

В деяких випадках текст запитання був майже ідентичний до того, що насправді запитали в Януковича, наприклад, Александр Рар і Марек Сівець.

В деяких випадках текст запитання відрізнявся, але тема зберігалася. Наприклад, як у Хав’єра Солани. Андерс Ослунд поставив інше запитання, ніж було заявлене в підкажчику.

Над деякими репліками стояла примітка «кандидатура особи, яка поставить питання, опрацьовується»

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман не стала коментувати ситуацію зі попереднім узгодженням запитань.

«Я не маю такої інформації та, на жаль, не можу її підтвердити», — сказала вона.

За поясненнями «Українська правда» звернулася до члена ради Ялтинської європейської стратегії Александра Рара. Він запевнив, що особисто не передавав адміністрації президента тексти запитань для Януковича.

Але водночас Рар сказав, що напередодні Ялтинської конференції вони серед членів ради YES обговорювали, хто які теми порушить перед українським президентом.

Деталі читайте у матеріалі «Української правди» з ялтинської конференції.

ИМХО Європейців прослуховували, 100%!

Українська рицарська поезія початку XVII ст.

Дуже цікаво спостерігати, як в, здавалось  би, прості й зрозумілі сьогодні слова, ще 500 років тому, вкладався абсолютно інший зміст. Виявляється, в ті часи, славні сини россійського племені  упокоювали Україну від татар та… москви!

Та й саме слово «Україна» в ті часи розуміли геть по іншому. Тоді Україною звалась  історична земля Великого князівства Руського, така як Волинь, Поділля, Галичина…

 


Отже, пропоную Вашій увазі зразок українською рицарської поезії початку XVII ст.: вірш на честь славного і вдатного руського-українського рицаря , князя Семена Лика. У 1620 р. він, зокрема, у такий спосіб прокоментував королівський судовий позов, написаний до нього польською мовою: “то страхи на ляхи, а я-м русин. Відаєт король єго милість, жем русин, а позви міні по полску шлеть”. Тільки за це, як на мене, йому потрібно було б в Черкасах поставити пам’ятника!



Въ томъ же року 1621 въ рицерскихъ справахъ досветченый его милость князь Семенъ Михайловичъ Лыко на подстарост†Черкаскомъ, который не былъ преконаный боемъ, але презъ чаровницу тамъ же въ Черкасехъ съ тымъ се светомъ пожегналъ, где забавы и некоторые справы рицерские виршами коротко выписую, чого самъ, при боку его будучи, почасти естемъ сведомъ:


Бо то есть дорогий обычай рицера жаловать

И смерть его своею смертию откуповать;

Такъ чинили оные валечници,

Купуючи Гектора зацного Троянчици:

Золото взаемъ ваги поступили

Тело оное мужне великимъ коштомъ чтили;

Въ кождомъ то давномъ рицерскомъ народе

Мужа до бою золотой даровали свободе

И его рицерские поступки оферовали,

Богу несмертелному за него дяковали.

Такого вожа зыскало российское племе —

Дорогой карбункулъ неошацованое цене,

Зацна кровъ мужного князя Лыка кости

Рыцеръ неошацованый жалости

Князь Семенъ Лыко, вожъ делный,

Цнотъ, уместности и скромности полный.

Егды за его приводомъ замокъ Московскій Белгородъ добывали,

Кгды презъ штурмъ и бой добылъ места и замку, где войско здобывало.

Скарбу немало; потомъ збурилъ Рылскъ, Путивль

Съ подивенемъ всихъ, яко оный князь былъ такимъ рыцеремъ,

Кгды се тежъ на Муравскихъ шляхахъ съ татарами потыкалъ:

Такъ, яко се биютъ воды о скалы

Такъ се князя Лыки войско съ татарскимъ зошло,

Не великостю але моцю его прошло;

А самъ межный князь почалъ своимъ продвовати,

Побивши татаръ, почалъ щасливе триумфовати:

Зачимъ отъ москвы и отъ татаръ упокоилъ Украину; тымъ

Здорове людей и местъ Украинныхъ обваровалъ своимъ.

Такую моцъ тотъ зацный мужъ въ словехъ у силе

Мевъ вдячный рицерству и отчизне миле;

Кгды се съ послугою своею где поспешилъ,

Великою учинивши корысть всихъ тешилъ,

Або военымъ способомъ векъ свой увесь травилъ,

Въ поляхъ дикихъ коло шляховъ Муравскихъ татаръ длавилъ.

Часомъ отъ зною, то отъ горачности

Опрочъ хлеба потравъ и безводной млости

Тымъ способомъ веку онъ молодого зажилъ

И рицерской дельности такъ набылъ

Самъ тежъ щасливе въ Олександрове премешкивалъ,

Потехъ своихъ зъ великою радостю заживалъ.

Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?

Нещодавно Служба безпеки України знову відзначилася. Ні, не викриттям супернебезпечних злочинців, не порятунком країни від якогось зовнішнього ворога. СБУ затримала й порушила кримінальну справу проти науковця, директора Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого. Начебто цей громадянин «здійснював підготовку до розсекречення державної таємниці», яка стосується діяльності ОУН-УПА. Крім того, СБУ провела обшук у самому музеї і вилучила відеосвідчення дисидентів, які там зберігалися.

Дивно якось виходить… Команда, що прийшла до влади, як може, старається охаяти діяльність УПА, але розсекретити архіви, щоб підкріпити свої звинувачення фактами й документами, не хоче.

А може, серед тих документів є щось таке, що зовсім не свідчить про міфічні злодіяння УПА?

Ми запитали експертів, чому Служба безпеки України не зацікавлена в знятті грифу «Секретно» з архівів про діяльність ОУН-УПА та НКВД-КГБ?

Ганна Герман, заступник глави Адміністрації президента України:

БУДЕ ПОГАНО, ЯКЩО СБУ НЕ ДОТРИМУВАТИМЕТЬСЯ СВОЇХ ІНСТРУКЦІЙ

Ганна Герман і Валерій Хорошковський під час засідання Ради регіонів у ЛьвовіВважаю, це питання до минулих керівників СБУ, до політиків і до влади, яка не зробила всього для того, аби питання, які мають вивчати історики, а не СБУ, були відокремлені від Служби безпеки, виділені в якусь окрему інституцію. Усі ці матеріали помаранчева влада мала передати в Інститут національної пам’яті, щоб ними займалися історики. Мене дивує, чому вона цього не зробила.

Це все питання історії. І сьогодні їх треба розглядати саме так.

Працівник Служби безпеки (музей, очолюваний істориком Забілим, перебуває у структурі СБУ) пробував винести інформацію, яка, за їхніми інструкціями, є закрита, тому СБУ й вирішила з цим розбиратися. Треба відділити зерно від полови…

Бо, знаєте, є службові інструкції, є закон (про державну таємницю)… Проти закону та інструкцій іти не можна. Гадаю, буде погано, якщо Служба безпеки не дотримуватиметься своїх інструкцій і не каратиме своїх працівників за їх порушення.

Єдине, на що спромоглася помаранчева влада, – засудити Сталіна за Голодомор і тих сталінських поплічників, які вже померли. (Сміється. – Авт.).

Наскільки важливо для суспільства знати суть розсекречених архівів? Ну, це риторичне питання. Суспільство має знати свою історію, але держава повинна створити всі необхідні для цього передумови.

Дмитро Корчинський, публіцист:

ЗНАЮ НИЗКУ ЖИВИХ КАГЕБІСТІВ, ЯКІ ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ «ПОДВИГАМИ» І КІЛЬКІСТЮ РОЗСТРІЛЯНИХ

Лідер “Братства” Дмитро Корчинський разом зі своїми соратниками спостерігає за маршем комуністів. Київ, 7 листопадаЗараз СБУ дуже тісно співпрацює зі своїми колегами з Федеральної служби безпеки Росії і системно робить реверанси в бік ФСБ чи виконує прямі прохання з боку російських колег. Росія дуже серйозно ставиться до ревізії радянської версії історії. А СБУ обслуговує інтереси ФСБ.

Загалом це небезпечна тенденція. Справа в тім, що знищення архівних матеріалів – явище традиційне в Україні. Ми пам’ятаємо пожежі 60-их років, коли згорів Київський архів… Це була централізована кампанія. Знищення й вивезення документів почалося у XVIII столітті й не припинялася досі. Цілком можливо, що велика кількість українських архівів, особливо центрального апарату та місцевих управлінь КГБ опинилися в Москві. І ми не знаємо, які там відбуваються з ними маніпуляції. Гадаю, низка документів і нині передається в Москву.

Кагебісти дуже живучі. Я знаю цілий ряд людей, дуже бадьорих старичків – по 80-90 років – які й не збираються помирати. Вони досі пишаються своїми «подвигами» й кількістю розстріляних.

Також рештки корпоративної етики в спецслужбах примушують саме до такої поведінки. Тобто вважається недопустимим розкриття секретних співробітників: стукачів, агентури та офіцерів, які були задіяні в різних спецопераціях, репресіях.

Український філіал КГБ не був розігнаний, не було сформовано нову спецслужбу. Працівники сиділи в тих самих кабінетах… А потрібно було створити нову спецслужбу, з нуля. Цього зроблено не було, і сьогодні ми маємо Службу безпеки, яка, крім як знищувати документи, підслуховувати й підглядати за істориками, ні нащо не здатна.

Для суспільства вкрай важливо знати, хто розстрілював, хто репресував. Бо всі наші твердження, ґрунтовані на спогадах наших батьків і дідів щодо масових репресій, часто не мають належного документального підтвердження. А тепер уже й не можуть мати, бо багато всього було знищено.

Часто ми навіть не уявляємо масштаби того, що відбувалося. Вважається, що тільки в Биківнянському лісі закопано 120 тисяч людей, розстріляних у Жовтневому палаці в 30-і роки. Їх туди трамваєм вивозили.

Таких місць поховання у Києві ще кілька: у районі ВДНХ, у Бабиному Яру, який був наповнений трупами ще задовго до німців. Уся Україна вкрита масовими похованнями вбитих людей у 20-і, 30-і, 40-і й на початку 50-их років. Звісно, що робити ексгумацію цих мільйонів убитих не варто, проте знати, скільки їх було – треба. Також важко визначити ким вони були вбиті. Наприклад, у Биківні – більш-менш ясно, бо в більшості черепів є невеличкі овтри від куль, випущених з пістолета ТК – маленької генеральської зброї, щоб мізки не забризкували приміщення…

Історія – зброя в політичній полеміці. Без документів наші супротивники можуть стверджувати, що взагалі жодних репресій не було. І ми й надалі програватимемо в ідеологічній війні, яка ведеться за участю Росії.

Мирослав Попович, академік, директор Інституту філософії НАНУ:

СБУ ЗАЙМАЄТЬСЯ ПРАКТИКОЮ, ЩО ВЛАСТИВА ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМАМ

Мирослав ПоповичЗа міжнародною практикою, секрети найвищого державного рівня перестають бути секретами через тридцять років. У будь-якому разі ті таємниці, що пов’язані з війною, мають бути звільнені від грифу «секретно» вже давно.

Мені важко сказати, якими міркуваннями керувалася СБУ, коли затримувала історика зі Львова. Мабуть, це була лише спроба нагадати, що існує такий орган і, мовляв, дивіться уважно. Тобто що є така серйозна організація, яка дивиться і все фіксує. По-іншому я не можу пояснити такі дії. Це ж несерйозно з їхнього боку…

Усі розуміють, що йдеться про ідеологічні речі. Але це абсолютно неприйнятно, у демократичному суспільстві так не робиться. Такі жести СБУ є загрозою для свободи, яка ще не зміцніла.

Те, чим займається сьогодні СБУ, – практика, властива тоталітарним режимам.

Безумовно, це небезпечно, бо ми ж, крім усього іншого, рухаємося в бік однопартійної системи, за якої всі непровладні політичні партії будуть гарніром, а Партія регіонів буде чимось на зразок Єдиної Росії чи КПСС.

Я противник так званої люстрації: але вина кожного має бути встановлена. Не йдеться про тих, хто носив партійні квитки – багато хто їх носив, — але ж одні залишалися порядними людьми, а інші робили підлоту. І цих осіб, зусиллями яких, хтось потрапив у в’язницю з політичних міркувань, відсидів термін, суспільство має знати. Про покарання не йдеться, бо закон зворотної сили не має.

Леонід Кравчук, перший президент України:

З ЯНУКОВИЧЕМ МОЖЕ ТРАПИТИСЯ ТЕ САМЕ, ЩО Й З КУЧМОЮ

Довірена особа кандидата у президенти Тимошенко Леонід Кравчук під час прес-конференції. Ужгород, 29 січня Головне турбота СБУ в тому, щоб не розсекретили дуже багато прізвищ. Бо, можливо, ці прізвища знаходяться в активному політичному житті: є родичами, батьками сучасних політиків, бізнесменів, публічних людей.

Усі документи мають бути розсекречені, бо якщо ми країна цивілізована, то не можемо не розсекречувати історичних фактів. А якщо лише порціями видаватимемо історичні факти, які вигідні СБУ чи тим господарям, котрі стоять за СБУ, то матимемо однобоку історію.

Як це якась партія може визначати, що з історичних фактів подавати людям, а що приховувати?! Це непристойно, недемократично і нецивілізовано.

Якщо нинішні комуністи кажуть, що були злочини ОУН-УПА, то і я хочу про це дізнатися. Тоді для чого ці злочини УПА приховувати?!

Тримаючи архіви в секреті, СБУ виконує політичну волю своїх вождів. А документи треба розсекретити без будь-яких купюр і обмежень. Тоді суспільство зрозуміє сучасну картину, побачивши її в минулому. Тут не можна бути наполовину демократом, наполовину сучасною людиною, а наполовину – керуватися позицією партії. Не можна перебувати фізично в Україні, а в голові мати сталінські ідеї.

Сьогодні вже не повинно бути таємницею, хто кого й за що розстрілював.

Мені поки що важко казати, у що перетворилася СБУ, але в країні має місце тенденція до запровадження недемократичних форм управління, коли СБУ переслідує людину (директора історичного музею «Тюрма на Лоцького»), бере його під варту чи дозволяє собі якісь натяки, комусь телефонує, когось попереджає, погрожує, натякає. Це означає, що спецслужбам дозволено те, що не повинно бути дозволено.

Я був у багатьох країнах світу. Там здійснюється дуже сильний контроль за службами безпеки. Не тому що вони такі погані, а тому, що в них така робота. Їм може бути цікаво стежити за людьми. І якщо їм це дозволити, то вони робитимуть це навіть щодо тих осіб, хто їх це дозволив.

Наведу приклад. Коли мене обрали президентом, мені визначили робоче місце в приміщенні колишнього ЦК Компартії України в кабінеті Щербицького (нині там адміністрація президента). Коли ми відкрили дерев’яні панелі, то за тими панелями знайшли стільки проводів, підслуховуючих інструментів!.. Я жахнувся! Тобто члена політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України, одну з найвищих посадових осіб у Радянському Союзі слухали в Москві.

Хочу сказати, що з Януковичем може трапитися те саме, що й з Кучмою (ідеться про записи майора Мельничекна. — Авт.).

Тут не має бути якихось слизьких доручень. СБУ, як будь-який правоохоронний орган, не може отримувати недемократичних доручень від влади. Бо одне незаконне доручення дає їй право робити десять незаконних.

Я мав бесіду з Леонідом Кучмою, та й з іншими високо посадовцями, – усі в один голос сказали, що найбільше, кого вони всі остерігаються, – це наша Служба безпеки.

Опитала Оксана Климончук

http://unian.net/ukr/news/news-395988.html

Парк Горкого: про дорогу і не тільки…

Дивився в Вікіпедії про славнозвісний сьогодні парк Горького і побачив там дуже цікаве посилання. Харківські зелені активісти,  за допомогою  сервісу «Google map», зробили просте й зрозуміле, для всіх, порівняння «плану Кернеса» з Генпланом Харкова, де ясно показали ділянку парку, яку збирались зрубати Моня Добкін з Гєшею Кернесом…

Дивись Генплан и Кернеса план: Веснина — Новгородская в «Google map»

Не потрібно бути експертом, щоб зрозуміти, що дорогу «імені Моні і Гєши» прокадено якось «по-дибільному» (с): кожному, хто забажає проїхати з однієї частини міста в іншу, потрібно буде робити добрячій гак. Та цих хлопців можна  звинувачувати  у чьому завгодно, але тільки не в ідіотизмі, тому потрібно шукати раціональну логіку в їх діях!

І ця логіка  ЗРАЗУ Ж!!! стає зрозумілою, якщо детально роздивитись на гуглівській мапі территорію котеджного містечка по вул. О. Деревянка, що безпосередньо прилягає до зони запланованої вирубки!

Виявляється, на цій маленькій территорії, кількість тенісних кортів та бассейнів на одиницю площі просто зашкалює, у порівнянні з середньоукраїнськими показниками. Судячи з усього, у цьому «дачному кооперативі», відгородившись від загалу високими парканами, в’ють свої затишні кубельця нові хазяї життя. Подейкують, що там живе сам хазяїн Барабашова — «тушканчик» Фельдман. Я так розумію його маєток розташований в самому центрі, займає найбільшу территорію, та має 2-3 поверховий палац зі шпилями, які прекрасно відкидають тінь у сонячну погоду , та круглим фонтаном перед будинком  — ці хазяї життя подбали про своє приватне життя, збудувавши високі паркани, та вони забули про космічні супутники:))

Навіть, якщо це не маєток Фельдмана, все одно, дуже цікаво було б дізнатись, хто ж це так «розкошує потихеньку»…

Але найцікавіше не це… Місцеві мешканці подейкують, що территорія, де розташовано сьогодні цей «дачний кооператив», насправді теж належала колись парку ім. Горького!

Тому епопея з прокладанням дороги є, «всього-навсього», продовженням цієї історії! А  історія ця, насправді, починається з виділення «кооперативу» земельної ділянки , що належала парку Горького. Щось мені здається, якщо копнути цю історію глибше, ми теж дізнаємось багато цікавих деталей…

А Моня з Гєшею, насправді, просто вирішили ще раз нагріти руки на цій історії, доточивши «ще трошечки своєї земельки» до вже існуючого містечка. Бо ж відомо, що словосполучення «елітне котеджне містечко в лісо-парковій зоні» справляє магічне враження на нашу бидловату «еліту», а ціна цієї землі зразу ж підскокує в декілька разів.

А дорога «для Євро-2012» (яка насправді до нього не має жодного стосунку) була тільки шумовою завісою для цієї оборудки…

 


Этнические и политические процессы после распада Киевской Руси, ч. IIІ

Окончание. Начало в статье «Этнические и политические процессы после распада Киевской Руси, ч. I, ч. IІ»

 

На конец хотелось бы остановиться на «идее фикс» московской правящей элиты – «собирании земель русссских». Здесь сразу же нужно разрушить исторический миф «о шапке Мономаха». В действительности этот головной убор был сделан в подарок татарскому хану Узбеку, судя по всему, в честь бракосочетания, в 1317 году, московского князя Юрия Данииловича и сестры хана. Позже к шапке был приторочен крест и только затем она стала символом власти московских царей…

После создания, в 1199 году, Галицко-волынского княжества, когда волынский князь Роман Мстиславич закрепил свое влияние также и в Киеве, летопись называет его Великим Князем, Самодержцем всей Руси. Слово «самодержец» (автократор) употреблялось относительно императоров Византии и отображало уровень личной власти князя, то есть то, что он был единовластным хозяином на подвластных ему землях (например, после того, как Витовта было провозглашено самодержцем, польский король Ягайло отказался признавать его таким, потому что согласно условий Кревской унии 1385 года, Витовт не имел права единовластно господствовать).

А в 1547 году Великого Князя Московского Ивана Грозного было короновано царем всея Русии. Он имел полный титул: «Мы, великий государь Иванъ, Божiею милостiю царь и великий князь всеа Русiи, Владимирскiй, Московскiй, Новгородцкiй, Псковскiй, Резанскiй, Тверскiй, Югорскiй, Пермскiй, ВятцкiйБолгарскiй и иныхъ».  А вот как писали в челобитных новому московскому царю Алексею Михайловичу, после смерти его отца, Михаила Федоровича, в 1645 году: » А отходя сего света, отец твой государев, блаженныя памяти, великий государь, Михаил Федорович, благословил сына своего, тебя великаго государя, быть на cвоем царском престоле, на владимирском и на московском государстве и на всех больших государствах российскаго царствия царем и великим князем всеа Русии».

Но это не значит, что и Роман Мстиславич, и Иван Грозный, и Алексей Михайлович, были обладателями абсолютно всех земель прежней Киевской Руси. И титул Ивана Грозного четко указывает нам на то, царем какой «Всеа Русии» он был. Как видно из титула, был он царем: Владимирским, Московским, Новгородским, Псковским, Рязанским, Тверским, и т. д… как видно, по большей части земель угро-финских…  Собственно, в титуле царя перечислены все этнические территории, что было включено к Московскому Царству.

И здесь очень интересной выглядит связка «… Владимирскiй, Московскiй…«

… В 14-15 в. города Владимир, Москва стали этническими центрами тех же, полумифических, финских племен мурома и мещора. Еще интереснее выглядит то, что Владимир стоит в этом перечне впереди Москвы. Именно такая последовательность раскрывает нам, какие политические и этнические процессы протекали на тех территориях… Эти два племени – мурома и мещора – стали, в сущности, подэтносами одного народа – московитов.

И здесь, уже в настоящий момент, можно сделать несколько важных выводов:

1. Московский империализм берет свое начало во Владимире.

2. Московский империализм не видит себя, в глубь веков, дальше города Владимира, иначе киевское прошлое этого империализма должно бы быть как-то зафиксировано в титуле московских царей.



Етнічні і політичні процеси після розпаду Київської Руси, ч. III

На фото: двуглавый орел из монет Сарая Нового – второй столицы Золотой Орды, середины, 14 в.


Политика – это искусство возможного, потому исходя из собственных возможностей, красивыми словами о «Благородной миссии собирания земель русссских» московские правящие элиты в действительности прикрывают свои имперские посягательства, не более того… «Собиранием» земель Киевской Руси в свое время занимались и руськие (читай украинские) и литовские (читай белорусские) феодалы. Но именно из-за их цивилизаторской роли, Княжеское Государство и  в свое время и пришло в упадок. Благодаря попыткам расширить пределы государства, на этнических территориях Киевской Руси были запущены механизмы создания наций, которые, в результате, привели к возникновению в 13-14 в. ряда Великих Княжеств, построенных именно по этническому принципу.

Похвала князю Острозькому, 1514 рік

Цей панегиричний (хвалебний) твір було написано староукраїнською — руською мовою (Ђ=і) 

після перемоги русько-литовсько-польских військ, під командуванням гетьмана Костянтина Осторзького, над московітами, під Оршею (8 вересня 1514 р).

Як бачимо, руськими воїнами в 16 ст. були сучасні українці. Сучасні росіяни були московітами — «москвічами»… Присвячується всім апологетам теорії «єдінава народа» та «рускава міра» (так співпало).

 

 

Индикт 2, августа 1 день, в лЂто 7023 году Василей Иванович,

великий князь московскый,

преступив докончаніє и крестноє своє цЂлованіє,

от меншаго на болъшоє зло подвигнулся,

имЂя ненасытную утробу лихоимЂніа:

некоторыи городы, очину и дЂдину великаго,

славнаго государя Жикгимонта короля полского

и великаго князя литовского и руского,

княжати пруского, жомоитского и иных,

почал поседати, и славный великий град Смоленскъ взялъ.

Бо нетъ пущаго человеку, как въжделенє чужого имЂніа:

и кроткаго, и смирЂнаго немилостива и некротка чинить!

Оный великославный король Жикгимонтъ

свою правду  держалъ єму непорушно и невыступно въ всем,

и видячи єго насилованиє

и хотячи боронити своєє очины — Литовскоє земли,

вьзма Бога на помочь и свою правду перед собою иміа,

зъ своими князи и паны и храбрыми

вдатными витязи своєго двора кралевского

напротивъ єго пошелъ, помянувше слово пророчьскоє,

што Господь гръдымъ противится,

а смиренным милость и помощь посылаєть.

И пришед, и стал в Борисо†на великой рЂце БЂрезыни,

и напротивъ неприятЂля своєго

великого князя московского отправил и послал своєго великаго воєводу

и славнаго и великоумного гетмана князя Костянтина Ивановича Острозского,

пана виленского, старосту луцкого и бряславльского и иных,

маршалка Волынскоє земли,

c некоторыми велможами,

князи и панырадами своими,

и з своєго двора вдатными и храбрыми вои литовскыми и рускыми.

И в то врЂмя приєхали до великого короля Жикгимонта

на помоч панове лядскии и дворяне вдатныи, рицери коруны Полскоє.

И вси посполе, возма Бога на помоч

и вооружени бывше господаря своєго Жикгимонта наукою,

сміло дръзнуша и поидоша навпротивку

много множества людей великого князя московского.

Оным же в то ж врЂмя будучим на Дрюцких поліх,

и вслышавши силу литовскую,

оттоля отступиша за Днепръ, реку великую.


Успомянем слово великого Нифонта,

как пишеть к вЂрным христіаномъ:

«Тайну цареву годно таити» — рекучи —

«рады господарьскоє замкнутоє негодно всим повЂдати;

але дЂло и храбрость мужства доброго

и смЂлого человЂка годно всим объявляти,

абы напотом иншии тому вчили и смЂлость мЂли».

Как же и въ нынЂшнеє врЂмя случися нам видЂти того доброго

а храброго воина пореклом стратилата

князя Костянтина Ивановича Острозского,

навышшего гетмана литовского.

Напрьвій Божею помочю и приказанєм и наукою господаря своєго

великого короля Жикгимонта слушноє исправленьє войска,

братскоє любовъноє соєдинение ласкаве злучил и поставил.

И како преиде до реки Днепра под Оршою,

градом каменым, и виде,

яко бысть не борзо преходимъ путь водный.

И яко богобоязливый муж и справца воєнный

тот славный великый гетман князь Костянтинъ Иванович

бегъ до церквий святои живоначалнои Троици

и к святому великому чюдотворцу Христову Николе и пад, помолися Богу.

И въспомяну справу и смЂлость храброго Антиоха

и великого гетмана царя Александра Македонского;

како он войску персидскому реку Арсинарскую прейти повелЂ:

пръвіи сквасишася, а последніи, яко по суху, преидоша,

так теж и он передним людем плыти повелЂ,

a послЂдніи вже яко по броду преидоша.

И тако спішно на великом поли рошском

напротиву москвич въоружишася.


О великий вдатныи витязи литовскии!

уподобилися єсте своим мужством храбрым македоняном,

справою и наукою князя Костянтина Ивановича,

второго Антиоха, гетмана войска македоньского!

И так своєго человічьства смЂлость вказал яко храбрый рыцарь

и вЂрный слуга своєго господаря:

c тыми велико-многомножными вои литовскыми,

не щадячи  самими себе на великоє множество

людей неприятілских сягнули и вдарили,

и множество людей войска єго поразили

и смерти предали — на осмъдесят тысяч!

A иных живых въ плЂнъ поймали  —

их же имЂн здЂ вписати не вмістихом.

Так своєю вЂрною послугою господарю своєму

великому королю Жикгимонту радость вчинил:

напръвЂй церкви божьи христианьскии,

и многих мужей и жон от их насилованья оборонилъ.

Зді исполнилося слово святого отца Єфріма:

«Силный изнеможе, а здоровый разболЂся,

а радовый ся въсплака, а дръжай погуби».

МнЂ ся грЂшному видить:

ныне все то ся стало великому князю Василю московскому.

Помянем слово пророка Исаия,

сына Амосова, што пророчьствовал о послЂдних днех,

провидевъ Духом Святым, так рече:

«За умножениє злобы людей и многыи их неправды

пролиєтся кров их яко вода силна;

хоробрыи и гръдыи от мЂчов падуть:

одинъ ратный справедливый погонитъ несправедливых 100,

а от ста побЂгнет 1000, и плоть их будет на снЂдь звЂрем и птицам,

и кости их на позор всякому животу».

Ныне тым пророчьством подарил Бог

князя Костянтина Ивановича, навышшего гетмана литовского —

што єго справою и зражениємь войска плъков

и єго смЂлого сердца и рукы сягненьєм

люди Московського побили;

и тых збитых плоти звЂри и птици ядять,

по земли кости волочачи,

а стоплених водами рыбы клюють.

О пречестная и премудрая главо!

Како тя нареку и похвалю?

Коротъкостию языка моего

и художством ума моєго

не могу ся домыслити,

кую славу и честь въздати

твоего справленію дЂлу!


Мужества твоєго крЂпость

равна єсть великому царю индійскому Пору,

котрому ж многи цари и князи

противній быти не могоша.

Єго ж дьлу и чести

обличность твоєго велможства показується,

как же нынЂ милостію Божією

и теж щастьєм великославного господаря Жикгимонта,

короля и великого князя

таковому силному пану,

великому князю московскому,

отпоръ вчинили єсте своихъ рукъ дЂломъ,

и з храбрыми рыцери оными

вдатными витязи,

c князи и c паны и з дворяны господарьскыми,

великого княжества Литовского и Руского

и c пособлю великославных и шляхотных рьцарей,

вдатных панов поляков, посполите

съ всими своими  добрыми помочникы и вЂрными

яко одны от добрых вой своє мужство показали єсте,

и многыи замкы столечныи и мЂста славныи

великого княжества Литовского и Руского привпокоили єсте.

За што ж ты, великославный гетмане, от господаря твоєго

великоє и высокоє чести достоєн єси!

Прировнани єсте великым храбрым рыцерем

славнаго града Родоса,

которыи иж своим мужством

многии замки христіаньскии

от поганских рук впокойны чинять, —

вашего мужства отпором

такорому силному пану

тоє ж славы и чести сподобили ся єсте

тою вашою послугою

господарю своєму

великому королю Жикгимонту

радость вчинили єсте.

За таковый вчинок не толко здЂшних великых столечных городов —

на них сЂдети достоин єси,

але и самого Божьяго града Ієрусалима достоин єси владети.

Мужства твоєго крЂпость

от Востока до Запада слышати будет —

не токмо єдиному собЂ,

але и всему княжеству Литовскому

тую славу и высокость мужства вчинил єси.

Єще ти приложу смЂлости и храбрость:

уподобился єси сыну Ровоавову Авию,

што воєвал на десять коленъ Ізраилевъ

и въбил з них силных людей за єдинъ день пять сотъ тисячь.

Єго ж дЂлу и ты наслЂдникъ явися,

москвич избиваа, не в цЂлый день,

але въ дни 3 годины на осмъдесят тисячъ побил!

И тако мужства ти храбрость подобна Тигранису,

царю арменскому, о котром же премудрый философ Фролос от Ливия пишеть:

пришедши Тигранис, царь арменский,

и сьсеклъся съ Антиохом и измог войско єго

и самого из града выгнал,

Антиоху бьжавшу пред ним в Перекую сторону.

Тако и ты, честная и вЂлеумнаа главо,

сътвори сЂчу з великим князем Васильєм московскимъ

и побил войско людей єго, и самого выгнал з града Смоленска,

великому князю Василю пред тобою бежавшу у Московскую сторону,

у свои восточныи грады.

Князю ж Костянтину бывши под Смоленьском

и от Смоленска възвратившуся, и взял грады тыи,

которыи вже служили великому князю московскому:

Мьстиславль, Кричевъ, Дубровну.

И повелЂ им по пръвому служити

великому княжству Литовскому,

а сам поиде в Литовскую землю къ господарю своєму

великому королю Жикгимонту. Король же,

услышавши приєханьє єго

и всих вой своих литовских и рускых вдатных витязей,

принял их з великою честию

у своєм столечном градЂ Вилини дек. З день,

на святого пророка Софониа.

Великославному господарю

королю Жикгимонту Казимировичу

буди честь и слава на вЂки,

побЂдившему недруга своєго

великаго князя Василіа московского!

А гетману єго вдатному

князю Костянтину Ивановичу Острозскому

дай Боже здоровьє и щастьє впред лЂпшеє!

Как нынЂ побил силу великую московскую,

абы так побивал силную рать татарскую,

проливаючи кровъ их бессурменьскую!

Очередная смерть в РОВД: «Он сам»

 

МВД озвучило официальную версию смерти — задержанный сам повесился в камере. Дмитрий был задержан по подозрению в употреблении или хранении наркотиков, на трое суток. При обыске и задержании наркотиков у него не нашли. Во время пребывания в камере воспользовался неким шнурком, якобы припасенным заранее, взял и… решил повеситься. В РУВД.

Суицид заметили постфактум, и… записали на видеокамеру!

Точнее, неведомым образом охрана проигнорировала происходящее в камере, а потом воспользовалась записью видеокамеры, на которой, по их мнению, и запечатлен суицид.

Все обвинения о подозрении причастности к смерти парня милиция отвергает, ссылаясь на видео. Распространив информацию о том, что задержанный был наркоманом, работники органов предоставляют возможность читателям самим додумать конец истории. Наркоман, ломка в камере… Что тут непонятного?

Начальник ГУМВД Украины в Киеве Алексей Крикун на период проведения служебной проверки ГУ МВД Киева и прокуратуры своим приказом отстранил от выполнения служебных обязанностей суточный наряд дежурной части Святошинского РУ ГУМВД. А именно — инспектора-дежурного, который некачественно провел личный досмотр задержанного перед помещением его в комнату.

Также от обязанностей освобожден прапорщик милиции, который отвечал за охрану задержанных и взятых под стражу лиц, который своевременно не выявил и не предупредил факт самоубийства. Так же сообщается, что руководитель столичной милиции наложил дисциплинарные взыскания на начальника Святошинского РУ ГУМВД Украины в Киеве и еще шестерых сотрудников районного управления.

Уволили тех, кто не досмотрел, что парень повесился — виновные наказаны. Казалось бы, вот и конец истории.

Удобный конец. Кому удобный? И конец ли?

Или, может быть, тонкую ниточку огромного, очень неудобного клубка, размотать пока не удалось? Даже тем, кто прикладывает к этому усилия не первый год?

Почему же повесился Дмитрий?..

Когда стало известно, что парень якобы покончил с собой в камере, возник вопрос — неужели нельзя поставить камеры наблюдения, чтобы исключить такую возможность? Оказывается, камера была. Но только вот, по какой-то причине, задержанному дали довести самоубийство до конца.

В Главном управлении столичной милиции отрицают участие милиционеров в гибели Дмитрия Ящука. Об этом заявил глава пресс-службы Владимир Полищук. «У нас есть видеозапись, как Дмитрий совершал суицид. Все инсинуации, все какие-то спекуляции относительно того, что это снова какие-то неправомерные действия сотрудников милиции — мы отрицаем!» — приводит слова Полищука 5 канал.

Непонятно, что имеет в виду под словом «снова» глава пресс-службы — то ли подтверждает, что в случае с Индило таки было место неправомерным действиям, то ли просто обвинения в неправомерных действиях.

В доказательство непричастности, Полищук предлагает журналистам поехать в пресс-службу и просмотреть видео со своего ноутбука. Отдать видео он отказывается — мол, из этических соображений запрещено предоставлять его для СМИ.

В этот же день родители погибшего узнают, что видео показали… по некоторым телеканалам, в частности — ТРК «Украина». Откуда у журналистов телеканала появилось видео, которое запретили распространять? И зачем его отдали, если идет проверка прокуратуры?

По словам журналистов, которым показали видео, на нем есть моменты, когда Дмитрий выпадает из поля обозрения камеры. Друзья погибшего вообще считают, что видео смонтировано. Все это надо проверять. Но почему-то милиция поспешила отдать видео, якобы доказывающее непричастность милиции к смерти.

«Спекуляции» — такова мысль милиции о предположении иного хода событий. «Наркоман со стажем», «наркоман со стажем», «наркоман», «наркоман» — эти слова пестрят во всех новостях СМИ, перепечатывающих сообщения о смерти парня с комментариями милиции. Причём, некоторые источники, без ссылки на первоисточник, сами же делают вывод — «наркоман» повесился от ломки.

Кто дал это заключение? Откуда появилась эта версия?

Дмитрий Индило, который погиб в Шевченковском РУВД в кабинете при оформлении протокола, не был наркозависимым, а погиб в стенах РОВД. Протесты против милицейского беспредела вспыхнули, как бензин от искры.

А если бы Ящук не был наркозависимым? И был ли он «наркоманом со стажем», каким его изображают?

Попал в лицо — а отбил селезенку?

А вот история, составленная из свидетельств родителей, братьев погибшего, и матерей тех, кто попадал ранее в святошинский ОБНОН, и тех, кто имеет непосредственное отношение к судебным процессам по этому делу.

В мае 2009 года молодого парня Антона Ж. задержали по подозрению в хранении наркотиков. При дознании его «просили» подписать сфальсифицированные показания о других людях. Под давлением, Антон подписал бумаги. После длительного дознания, Антона заставили сделать контрольную закупку в одном из домов своего района. Антон зашел в подъезд дома и исчез.

Его поймали через 2 дня. После дознания в ОБНОНЕ Антон лишился селезенки. Её пришлось удалить после «опроса».

В июне Антон обращается в прокуратуру. С заявлением о том, что его избили работники милиции. В возбуждении дела несколько раз отказывают, не обнаружив неправомерных действий милиции.

В феврале Святошинской районной прокуратурой было возбуждено уголовное дело в отношении работников Святошинского ОБНОНА, Васильченко и Кобы, и других лиц, проводивших дознание Антона, после которого ему удалили селезенку, по статье 365 УК, часть 3 — «превышение служебных полномочий, повлекшее за собой тяжелые последствия».

Срок по этой статье, по словам юристов — от 7 лет и выше, предела нет. В мае следователь по делу сообщил одной из матерей, которая тоже была опрошена по делу, что дело близится к развязке. Это дело было одним из 6 похожих криминальных дел против сотрудников ОБНОНа.

Дмитрий Ящук на момент первого задержания Антона имел с ним дружественные отношения.

Дмитрию стало известно, что Антон «сдал» знакомых ни за что, и просто ударил его в лицо, встретив на улице, эмоционально выясняя, за что он подставил людей. Со слов брата погибшего, это была почти пощечина. Удар был нанесен только по лицу, и не повлек каких-то особенных травм.

В феврале Дмитрий с Антоном узнали, что ОБНОН задерживает двух других людей, которые являются знакомыми Антона и погибшего Дмитрия.

До сих пор неизвестно, кто они и где находятся. «Не знаю, чем пугали их, но они написали, что Дима избил Антона. Как свидетели» — говорит Василий, брат погибшего.

В пятницу, 10 июня, Антона с другом С. снова задерживают по подозрению в хранении наркотических веществ, отвозят в ОБНОН.

Оба утверждали, что никаких наркотиков с собой у них не было. Задержанных, по рассказам Василия, заставляли делать клизму, рвать, а потом откуда-то из кроссовка Антона вытащили голубой пакетик. Антон утверждал, что пакетик — подброшен.

Друга С. представители милиции «попросили» написать, что Антон Ж. продавал ему наркотики. Под давлением милиции С. подписал, что Антон сбывал ему наркотик. Друга отпустили.

После чего сказали Антону, что если тот не подпишет, что это Дмитрий Ящук отбил ему селезенку при драке — той самой, на улице, когда Дмитрий ударил Антона по щеке, — то Антон сядет. Пообещали — на срок более 10 лет, за распространение наркотиков и другие преступления, связанные с наркотиками, которые ему напишут.

Под давлением и страхом получить огромный срок, в пятницу Антон подписывает заявление о том, что селезенку ему отбил… Дмитрий Ящук, с которым он якобы имел конфликт. Антона отпускают в пятницу.

О том, что Антон подписал заявление, узнает и Дмитрий. Он готов к визиту милиции.

Все, что остается представителям ОБНОНа — получить признание от Дмитрия Ящука.

В воскресенье Дмитрий погибает в Святошинском РУВД.

Заключение морга — суицид. Справка выдается для захоронения тела. К телу погибшего родителей до сих пор не пускают.

Результаты официальной экспертизы, по словам работников морга, будут готовы только через 2 недели, а заключение в справке не является официальным заключением экспертизы, выдано просто для захоронения. «Это нам сказал начальник морга. Тело смотреть пускают только с милицией, а милиция не идет с нами, естественно, тело выдают только хоронить, — рассказывает отец погибшего. — К нам уже несколько раз приходили, уговаривали скорее хоронить, мол, жара, тело портится.

Но мы хотим провести повторную экспертизу! Этому заключению не верим, мы даже не видели сына! Хотим посмотреть — что у него с руками, ногами, шеей. Они говорят — забирать только в одежде, и буквально его уже привезут за час до похорон, прямо на кладбище — таковы их условия. Уговаривают, чтобы скорее хоронили, не тянули»

Свидетель

12 июня Дмитрия задержали не одного. В ОБНОН их повезли вместе с братом, Василием. С ним я вчера разговаривала по телефону. Василий — последний, кто видел Дмитрия Ящука живым.

— Дмитрий действительно употреблял наркотики?

— Да, но он не был таким, каким его рисуют сейчас газеты — наркоман со стажем, безнадежный, и так далее, — говорит Василий. Наркотики он попробовал по молодости, еще в 19 лет. Он не был тяжело зависимым и безнадежным. Он проходил курс лечения, потом снова сорвался. За полтора месяца до смерти он прошел курс лечения, и закончил его, есть контракт об этом, который сейчас забрала милиция. Он не кололся после этого. Хотел в армию, но не получалось.

— Употреблял ли он наркотики до задержания?

— Нет.

— Могла ли у него быть ломка?

— Нет.

— Опишите, что происходило накануне вечером.

— Вечером, перед тем, как к нам на следующий день нагрянула милиция, мы с ним пили пиво во дворе на лавочке. И он мне сказал: они за мной придут. Антон все подпишет, и они придут, будут меня бить. Это вопрос времени.

— В каком он был настроении, жаловался ли на тяжелое состояние?

— Нет, он абсолютно позитивным был, спокойным. Когда я вернулся после армии, помню, рассказывал ему про то, что творилось там, мне не повезло с армией. Говорил, что вообще иногда хотел наложить на себя руки. А Дима мне говорил — ты что, с ума сошел?! Самоубийцы в рай не попадают…

— Обыск происходил при вас?

— Да, когда я зашел домой, в квартире уже был обыск. Дима уже был готов.

Говорит — видишь, я тебе говорил, вот они пришли. Были не только рядовые милиционеры, а и руководство районного ОБНОНа. Кричали «Да мы вас всех поубиваем!». В доме нашли какие-то старые шприцы, с каплями жидкости внутри. И чай в пакетике.

— Наркотиков не было, когда вас везли в ОБНОН?

— Нет. Когда мы ехали в бобике, я Димке говорю: все нормально, не подкинули ничего, держись.

Братьев доставили не в РУВД, а в ОБНОН Святошинского района, на улицу Кольцова. В кабинете с ними находилось и начальство.

— В чем вас обвиняли, что инкриминировали?

— Начали кричать — будете сидеть 15 лет, мы вам такого понаписываем, пишите всю правду по поводу обыска. Что нас двое — это уже банды, и что они нам инкриминируют торговлю и распространение в составе банды, что двое — это уже банда, а свидетелей найдут. Говорят, ты же употребляешь? Нет, говорю. И брат тоже. Говорят — мы вам такое нарисуем, что и не снилось. Я сказал, что знаю, как они работают, методы, и сказал — докажите это в суде. И что я состою на учете у психиатра. Они говорят — отдайте ему паспорт.

Работников ОБНОНА, видимо, насторожили слова Василия, и те решили отослать его домой. Брата не отпустили — мол, потом придет сам.

Это был последний раз, когда Василий Ящук видел брата живым.

Охранник замешкался в коридоре, и попросил Василия: «Посиди на стульчике». Это было у кабинета, где допрашивали брата.

— Я четко услышал их разговор. «Напиши — отбил». И Димка им ответил: «Я этого подписывать не буду. Напишу, как было». А они — «Если селезенку на себя возьмешь, 2 года, если откажешься — сядешь на 12 лет». Там было 3-4 сотрудников. А по лестнице как раз вышел начальник ОБНОНа и его зам, они шли в кабинет. Увидели меня, и как-то шарахнулись — «А ты тут чего сидишь?!» Поняли, что я слышал, что происходило в кабинете»

Василий спросил, можно ли принести брату сигарет и воды. Начальство разрешило. Однако когда Василий пришел со всем купленным, к брату его уже не пустили. «Воду и сигареты забрали, все происходило за закрытыми дверями».

— Дима знал, что ему хотят подкинуть наркотики и избить. Знал, что давят на Антона, и что хотят все повесить на него. Каждый день знал.

По настоящий момент Василий уверен — брат не мог повеситься. Сам.

Родители также уверены — их сын не употреблял наркотики, и ломки у него быть не могло. В любом случае, это должна показать экспертиза, которую хотят провести родители.

Продолжение следует.

http://kiev.pravda.com.ua/columns/4c1b3d2e233dc/

«Лист СБУ-2»: українським активістам Харкова «шиють»… зазіхання на суверинитет України!!!

Проти керівників громадських організацій, які написали листа Президентові США Бараку Обамі щодо незаконного виселення Харківською міськрадою культурно-освітнього центру Харківського міського товариства «Спадщина», Прокуратура Харківської області порушує кримінальну справа. Підписантам звернення до Президента США буде інкримінована стаття за 1 розділом Кримінального Кодексу України – «Злочини проти основ національної безпеки України».

Очевидно, керуючись новою зовнішньополітичною доктриною України, політичною кон’юнктурою й задля упокорення опозиційних громадських активістів Прокуратура Харківської області задумала широкоформатний процес за історичним прикладом «Процесу СВУ-СУМ», який у 1929-1930-х роках легалізував тотальні репресії над українською інтелігенцією. До списку сучасних  «ворогів народу» зараховані відомі харківські діячі української культури, науковці, митці, кобзарі, які підписали Звернення до Президента США Барака Обами (текст звернення дивись: http:cym.org.ua/tmp/100405155918N.html).

До політичного процесу над підписантами листа до Президента США залучене Управління Служби безпеки України в Харківській області, якому надані повноваження з’ясувати ступінь небезпеки новітніх «ворогів народу» для державного суверенітету України. Як стає зрозумілим з тексту запиту керівництва УСБУ в Харківській обл. до одного з ініціаторів звернення до Барака Обами, форма, стиль і мета «розкрутки» обвинуваченого дуже нагадують методи діяльності НКВС 20-30-х років ХХ ст. Текст запиту дивись нижче: прошу розповсюдити.

 


В России началась вооруженная борьба с режимом.


На Дальнем Востоке началась партизанская освободительная война против антинародного режима Путина, сообщают русские националистические источники.

Из Приморья поступили сведения о том, что партизанский отряд Романа Муровцева успешно вышел из окружения и готовит новые удары по бандам оккупантов.

В интернете появилось воззвание офицера ВДВ Романа Муровцева.

Полковнику Квачкову и другим соратникам от офицера ВДВ Романа Муромцева.

Прошу разместить наше воззвание к русским людям …. и потом, когда мы погибнем в неравном бою, рассказать правду о нашем подвиге, о нашей борьбе…..

ВОЗВАНИЕ КО ВСЕМ У КОГО ОСТАЛАСЬ ЧЕСТЬ И СОВЕСТЬ!!!

Мы воины нашей многострадальной и порабощённой России говорим Вам:

Мужики, если в Вас осталась хоть что-то русское, то тогда хватить бухать и ныть на кухне, пусть наш подвиг будет для Вас примером и инструкцией для дальнейшего действия по спасению нашей Родины во имя будущего наших детей.

Больше нету сил терпеть беспредел мировой закулисы, которая творит террор на нашей земле.

Мы спецназ ВДВ поднялись на вооружённую борьбу против захватчиков нашей страны. Мы уже ведём вооружённую борьбу против них УБИВАЯ ЭТИХ ПРОДАЖНЫХ ТВАРЕЙ.

Уже СМИ вылили против нас огромные мегабайты информации лжи. Не верьте им люди России, мы не преступники и не убийцы, мы воины нашей России, мы поднялись на борьбу против зла, которое поработило нашу страну, а русский народ поставило на колени и на вымирание по несколько миллионов человек в год. Мы поднялись против еврейского фашизма как наши славные деды, и отцы поднялись в 1941 году против немецких захватчиков….

Скоро после выхода этого воззвания враг заблокирует все выходы информации о происходящем на Дальнем востоке в Приморском крае. Прошу как можно больше всем людям скажите правду о нашем подвиге, о нашей борьбе за справедливость в борьбе со злом, пусть помнят и гордятся…

Враг стянул против нас огромные силы оккупационных вооружённых сил, мы отступаем, пытаясь дать врагу отпор, против нас уже применяется новейшее вооружение.

Мы осознано поднялись на вооружённую борьбу зная, что погибнем в этом не равном бою…

Когда нас убьют, то поставьте за нас свечу в храме за упокой души, помолитесь нашим славным предкам пускай встречают своих сыновей, мы идём к Вам наши славные предки, с гордостью отдавшие свои жизни за Русскую землю,

ЗА БУДУЩЕЕ РУССКИХ ДЕТЕЙ! ЗА СВОБОДНУЮ РОССИЮ!

***

Русский боевой отряд Романа Муромцева — ветерана боевых действий в Чечне, ведет боевые действия против бандитской кремлевской группировки с 27 мая 2010 года.

За это время отрядом проведено несколько успешных акций против оккупантов, в том числе ликвидация оперативника МВД, «прославившегося» своими зверствами по отношению к мирному населению и сожжение отделения милиции в селе Варфаломеевка.

В настоящее время отряд состоит из 5 человек:

Роман Муровцев — командир

Александр Сладких

Андрей Сухорада

Роман Савченко

Александр Ковтун.

Судя по последним данным к отряду примкнули несколько добровольцев.  Более того — понимая уровень ненависти людей к режиму, сегодня вышло новое послание партизан

«ПРИКАЗ № 1 Командующего Русской армией на Дальнем Востоке

Сегодняшняя ситуация в России доказывает только одно. Власть в России принадлежит национальным изменникам и предателям. Мне как русскому офицеру ВДВ России, давшему присягу защищать свою страну от вышеперечисленных лиц, больше нету сил терпеть и смотреть, как эта мразь уничтожает мой народ и предаёт мою Родину врагу….

На основании вышеизложенного

ПРИКАЗЫВАЮ

Всем у кого ещё осталась честь и совесть у кого ещё есть сила воли и желание сражаться за Россию встать и исполнить свой воинский долг, а именно: защитить русский народ и Россию от национальных изменников и предателей.

Лучше сегодня, чем никогда….

1. Соратники, находящиеся на Дальнем Востоке мы уже ведём вооружённую борьбу больше недели, у врага недостаточно сил для подавления нашего сопротивления, поэтому срочно начинайте формировать партизанские группы по уничтожению национальных изменников и предателей России. Где возможно, а это в деревнях берите власть в свои руки.

2. Остальным Соратникам братьям по оружию находящихся в Сибири, на Урале и Европейской части России в случае освобождения Дальнего Востока от оккупационных войск антинародного режима с целью не дать осуществить переброску вооружённых оккупационных сил антинародного режима, перекрывать железнодорожные пути, автомагистрали аэропорта…Всем остальным гражданам прошу Вас подержать нашу с Вами национально – освободительную борьбу за свободную Россию.Все кто, чем может, помогите: продовольствием, обмундированием, деньгами, медикаментами….

«Командующей Русской армией офицерВДВ РОССИИ Роман Муромцев»

По последним данным отряд успешно вышел из зоны зачистки и уничтожил на сегодняшний день 7 сотрудников МВД.